Бюлетень Західного наукового центру 2004 - Є.І. Гладишевський – засновник і керівник Львівської кристалохімічної школи (з нагоди 80-річчя від дня народження)

Є.І. Гладишевський – засновник і керівник
Львівської кристалохімічної школи

(з нагоди 80-річчя від дня народження)

Євген Іванович Гладишевський народився 14 квітня 1924 року в селі Реклинець Жовківського (тепер Сокальського) району Львівської області в учительській родині Францішки Йосипівни та Івана Васильовича Гладишевських. Навчався у першому та другому класах початкової школи в с. Реклинець. У 1933 р. родина Гладишевських переїхала в Західну Польщу в с. Ключе (повіт Олькуш, воєводство Кельце), де батько одержав посаду вчителя. Тут Євген закінчив початкову школу, а у 1936-1938 рр. навчався у ґімназії м. Олькуш. У січні 1939 р. переїхав до Львова і навчався у Першій Українській академічній ґімназії, а згодом у СШ №2 (1940-1941 рр.). У 1942 р. одержав атестат зрілості як випускник Першої державної ґімназії у Львові (1 Staats Gymnasium). У 1942-1944 рр. був студентом хіміко-технологічного факультету Технічних курсів, у 1944-1945 рр. – Львівського політехнічного інституту, а у 1945-1947 рр. – хімічного факультету Львівського державного університету імені Івана Франка, який закінчив із відзнакою і був залишений на викладацькій роботі.

За 54 роки викладацької праці Є. Гладишевський пройшов шлях від асистента до професора. У перші роки роботи був лекційним асистентом, проводив лабораторні і практичні заняття до основних курсів з неорганічної хімії для студентів хімічного факультету та загальної хімії для студентів біологічного, географічного і геологічного факультетів. Після одержання звання доцента в 1954/1955 навчальному році прочитав для студентів хімічного факультету свій перший лекційний курс з неорганічної хімії. Надалі читав лекційні курси також із загальної хімії і кристалохімії для студентів хімічного факультету та з основ кристалографії для студентів фізичного факультету. У 1967 р. був обраний деканом хімічного факультету Львівського державного університету. У 1968 р. Є. Гладишевському присуджено вчене звання професора і з цього ж року до 1989 р. він обіймав посаду завідувача кафедри неорганічної хімії, а наступних 10 років – професора кафедри. Одночасно у 1971 р. був призначений проректором з наукової роботи університету та перебував на цій посаді протягом 20 років. Багато зусиль приклав для удосконалення наукової роботи Львівського університету. З 1999 р. до виходу на пенсію (2001 р.) працював головним науковим співробітником науково-дослідної частини Львівського національного університету імені Івана Франка.

У 1953 р. Є. Гладишевський захистив кандидатську дисертацію "Тверді розчини на основі інтерметалічних сполук", в якій дослідив розчинність третього компоненту в бінарних сполуках, а також їхню взаємну розчинність; встановив загальні закономірності утворення твердих розчинів. У докторській дисертації "Дослідження з кристалохімії силіцидів і германідів", захищеній в 1967 р. у Московському державному університеті, встановив утворення 110 раніше невідомих бінарних та 249 тернарних сполук, що належать до 127 структурних типів, з яких 11 були на цей час невідомими; побудував ізотермічні перерізи діаграм стану 27 потрійних систем; встановив ряд важливих кристалохімічних закономірностей утворення інтерметалічних сполук та їх кристалічних структур.

Професор Є. Гладишевський – відомий вчений в галузі кристалохімії неорганічних сполук, член Міжнародної спілки кристалографів, голова Комітету кристалографів України (1993-2004 pр.), голова хімічної комісії Наукового товариства ім. Т.Г. Шевченка (з 1992 р.), член секції хімії Державного комітету України по преміях в галузі науки і техніки (з 1987 р.), член редколегії Українського хімічного журналу і Міжнародного журналу Journal of Phase Equilibria; відповідальний редактор Вісника Львівського університету, серія хімічна (1971-1991 рр.); заслужений діяч науки України (1979 р.), лауреат Державної премії України в галузі науки і техніки (1984 р.), Соросівський професор (1994-1995 рр.). З 1999 р. одержує стипендію Президента України видатним діячам науки і освіти. За успіхи в області вищої освіти і розвиток науки нагороджений орденом Трудового червоного прапора (1976 р.), значком Мінвузу СРСР (1978 р.), грамотами Президії Верховної Ради України (1984, 1999 рр.), а також пам’ятними та ювілейними медалями.

Був одним із засновників Львівської наукової школи "Кристалохімія інтерметалічних сполук" і її керівником (1972-1995 рр.), науковим доробком якої є 10 монографій, понад 3 тис. статей і тез доповідей на конференціях, 62 авторських свідоцтва та патенти. Школа підготувала 15 докторів наук і 132 кандидати наук, з них 30 кандидатських дисертацій виконано під керівництвом проф. Є. Гладишевського. Львівськими науковцями відкрито ряд кристалохімічних закономірностей, зокрема:

– запропоновано систематику структурних типів інтерметалічних сполук, систематику взаємозв’язків між структурними типами і способів переходу одних типів у інші;

– відкрито ряд нових класів структурних типів, в тому числі різноманітних гомологічних серій (гібридних структур), структур заміщення (надструктур), включення і віднімання;

– встановлено умови необхідні для утворення обмежених і неперервних твердих розчинів на основі інтерметалічних сполук;

– встановлено зв’язок між структурою та стабільністю інтерметалічних сполук;

– виявлено закономірності морфотропних перетворень;

– грунтовно вивчено діаграми стану, умови утворення і кристалічну структуру інтерметалічних сполук систем, що містять Al, Ga, Si, Ge, Sn, In, рідкісноземельні метали та інші.

Про високу кваліфікацію спеціалістів, яких готує Львівська кристалохімічна школа свідчать багаточисельні міжнародні наукові стипендії, отримані аспірантами, докторантами, викладачами та науковими співробітниками. Науковці школи підтримують тісні наукові контакти із зарубіжними науковими центрами, зокрема кафедрою фізики твердого тіла та лабораторією кристалографії Женевського університету (Швейцарія), інститутом фізичної хімії Віденьського університету (Австрія), інститутом дослідження металів товариства Макса-Планка (м. Штуттгарт, Німеччина), лабораторією кристалографії і магнетизму імені Л. Нееля (м. Гренобль, Франція), інститутом неорганічної та аналітичної хімії університету м. Мюнстер (Німеччина), Інститутом низьких температур та структурних досліджень ПАН (м. Вроцлав, Польща), Вроцлавським університетом (Польща), Інститутом хімічної фізики твердого тіла товариства Макса-Планка (м. Дрезден, Німеччина), хімічним факультетом Вроцлавського університету; працюють у США, Німеччині, Канаді, Польщі, Франції, Швейцарії.

Наукові дослідження проф. Є. Гладишевського вирізняються різнобічністю тематики, поєднанням аналізу та синтезу, пошуком кристалохімічних закономірностей і встановленням взаємозв’язків між структурними типами. Він автор або співавтор більше 540 наукових праць, 20 авторських свідоцтв та патентів, трьох монографій та восьми обширних оглядових статей. Вперше встановив утворення і визначив кристалічну структуру близько 850 сполук і серед них 75 нових структурних типів; дослідив взаємодію компонентів у 700 потрійних системах. Був організатором або учасником більше 100 наукових конференцій, здійснив закордонні наукові відрядження у Польщу, Югославію, Японію, Чехословаччину, Болгарію та Швейцарію.

З юнацьких літ Є. Гладишевський бере активну участь у спортивних змаганнях, піших і водних багатоденних туристичних походах, альпіністських сходженнях і траверсах у Карпатах, на Кавказі та Памірі. Як турист відвідав Єгипет, Кубу та Німеччину.

Є. Гладишевський завжди користується підтримкою і любов’ю близьких і рідних: дружини Тетяни Миколаївни – кандидата біологічних наук, викладача Львівського медичного інституту, доньки Надії – лікаря спортивної медицини, сина Романа – доктора хімічних наук, відомого вченого в галузі кристалохімії, внуків Юрія та Ліди.

Професор Є. Гладишевський не зупиняється у русі вперед; все своє життя він присвятив науці і продовжує щедро ділитися науковими ідеями з тими, хто поруч. Основні риси його характеру – мудрість і справедливість, поміркованість і вдячність, бадьорість і рішучість, працьовитість і завзятість у досягненні мети. Ми вдячні йому за науку, за добро, за радість спілкування, за честь називатися його учнями.