Ювілеї

Штрихи до портрету Крушельницької Лариси Іванівни

(з нагоди Ювілею)

Цього року освітянська та наукова громадськість Львівщини вшановує Ларису Іванівну Крушельницьку – знаного не тільки в Україні, але й поза її межами, вченого археолога, доктора історичних наук, професора, безкомпромісного публіциста, директора однієї з найбільших в нашій державі бібліотек Львівської наукової бібліотеки ім. В.Стефаника.

Нелегкими були кроки нашої іменинниці до цього визнання, бо у її долі, як у краплині роси, віддзеркалюються трагізм і велич поступу нашого народу. Ось рядки з автобіографії Лариси Іванівни:

"...народилася 5 квітня 1928 року в м.Стрию у сім'ї службовців. Моя мати – Левицька Галина Львівна – піаністка, професор Інституту ім.Лисенка (1930-1939), Львівської державної консерваторії (1939-1949), померла у Львові 1949 p. Батько – Крушельницькій Іван Антонович – поет, мистецтвознавець, розстріляний у Києві 1934 р. Від 1930 р. проживала з родичами у Львові, а також – короткочасно в Харкові, Курську, Москві, Відні, Штутгарті, Констанці та інших містах Європи..."

Вдумаймося у перелік міст, де вимушена була тимчасово проживати-переховуватися зболена серцем дружина Івана Крушельницького. Переховуватися з малою донечкою на руках, більшість життєвих доріг якої і в подальшому були позначені невимовними болем і тугою за великою родиною, яку знищила радянська система. А були це катівні у Харкові, Києві, на Соловках і. .. могили у Сибіру, в Карелії та в урвищі Садормох.

При таких потрясіннях можна було зневіритись, озлобитися на весь світ, зчерствіти душею, але вона мужньо пережила ту страшну трагедію, а потім роки підозр і переслідувань.

Зовсім юною Лариса Іванівна пізнала страхіття рабської праці на алюмінієвому заводі у фашистській Німеччині, приниження людської гідності уже під час і після повернення до на рідного Львова. А тут не від доброго життя у 1945 році змушена була стати до праці і екстерном здобувати середню освіту. А потім (без декретних відпусток) виховувати дочку Тетяну, заочно вчитися на історичному факультеті університету і багато працювати... щоб вижити. Саме любов до людей, працелюбність і цілеспрямованість допомогли Ларисі Іванівні здобути вищу освіту, захистити кандидатську і докторську дисертації, стати відомим науковцем.

Далекого вересня 1947 р. прийшла Л.Крушельницька до Інституту суспільних наук і ось уже 56 рік працює в системі Академії наук, тепер НАН України. Сьогодні можемо однозначно ствердити – Лариса Іванівна Крушельницька – єдина в світі жінка-археолог, яка організувала і успішно провела понад 50 археологічних експедицій, підсумком яких стали 206 наукових досліджень, з яких понад 170 опубліковані – у т.ч. 8 монографій. Вона відкрила і дослідила близько 60 пам'яток минувшини, що принесли їй визнання як в Україні, так і за кордоном.

Наукові інтереси Л.І.Крушельницької охоплюють широке коло проблем археології бронзового і ранньозалізного віку Центральної та Східної Європи. Широкомасштабні дослідження пам'яток цього періоду вперше проведені на території Північно-Східного Прикарпаття і Західної Волині збагатили археологічну науку численними новими джерелами. Вона вперше провела розкопки в гірських районах Карпат, де виділила низку виробничих осередків соляного виробництва, масштаб якого мав у стародавні часи велике економічне значення.

Визначним внеском Л. І. Крушельницької є обґрунтування феномену розвитку земель Прикарпаття і Волині, як контактної зони і периферійної території щодо етнокультурних масивів Східної та Центральної Європи

Концептуально важливе наукове значення мають дослідження Л.І.Крушельницької на території Середнього Приддністров'я і виділення нею Непоротівської групи пам'яток, яка репрезентує західні окраїни Чорноліської культури.

Широкого міжнародного резонансу набули не тільки археологічні дослідження Лариси Іванівни, а й спогади, публіцистика, діяльність на посаді директора ЛНБ ім.В.Стефаника. Її спогади і публіцистика нікого не залишають байдужим, бо покликані до життя не тільки невтихаючим болем душі, неприйняттям кривавої політики тоталітаризму, але і гострою пересторогою для майбутніх поколінь.

У жовтні 1991 p. Лариса Крушельницька очолила академічну наукову бібліотеку. Як керівник вона зуміла зберегти колектив у нелегкий час фінансових негараздів, відсутності коштів для придбання нової літератури. З того часу на півмільйона збільшився обсяг фондів бібліотеки, який сьогодні становить близько семи мільйонів одиниць збереження, вперше частково здійснено ремонтно-реставраційні роботи у чотирьох корпусах. У цьому році буде завершено освоєння триповерхового будинку, виділеного бібліотеці Львівською міськрадою під фондосховище.

Під керівництвом та при безпосередній участі директора науковці бібліотеки активно працюють над темами, що пов'язані зі створенням національної бібліографії, досліджують проблеми бібліотекознавства, бібліографознавства, книгознавства та історії періодики; здійснюють науково-бібліографічне опрацювання і розкриття рідкісних фондів, колекцій та збірок. Впродовж 1991—2002рр. видано близько 230 фундаментальних наукових праць загальним обсягом півтора тисячі умовних друкованих аркушів, тиражем понад 80 тис. примірників.

Впродовж всіх років Лариса Крушельницька активно працює над розширенням міжнародних зв'язків з іноземними партнерами, збільшенням міжнародного книгообміну. Налагоджено зв'язки з провідними бібліотеками країн Європи, США, Канади, Австрії, Аргентини, Росії, Білорусії і т.д. Партнерами бібліотеки є 74 закордонні бібліотеки, видавництва, установи та організації.

Л.І.Крушельницька любить і вміє працювати з молоддю. Тільки за останні 10 років захищено дві докторські й дванадцять кандидатських дисертацій. Такий стан справ дозволяє усім нам з оптимізмом дивитися у майбутнє.

Колектив бібліотеки щиро дякує своєму керівникові за приємні роки праці, за те, що бібліотека завдяки спільним зусиллям стала потужним осередком наукового поступу й духовності. Науковці та освітяни Львівщини бажають Ларисі Іванівні багато наснаги та енергії, довгих і плідних років творчої праці, міцного здоров’я та здійснення усіх задумів.

Мирослав Романюк