У Західному науковому центрі

Виступ голови Західного наукового центру НАН України і МОН України академіка НАН України Долішнього М.І. на зустрічі Прем’єр-Міністра України Януковича В.Ф. з провідними науковцями Львівщини

(Львів, 23 травня 2003 р.)

У Західному регіоні України, який охоплює своєю діяльністю Західний науковий центр НАН України і МОН України, зосереджено 197 (13,3 % від загальної кількості по Україні) науково-дослідних, проектно-конструкторських організацій і вищих навчальних закладів, серед них 23 установи Національної академії наук України, в яких проводиться широкий спектр фундаментальних і прикладних досліджень в різних галузях науки.

В економіці регіону працює 1,3 тис. докторів і близько 9 тис. кандидатів наук, в тому числі на Львівщині – 660 докторів і 4,3 тис. кандидатів наук, 6 академіків і 24 члени-кореспонденти Національної академії наук України, 32 академіки і члени-кореспонденти галузевих академій наук України. Про високу оцінку наших наукових досягнень свідчать останні вибори в Національну академію наук України та галузеві академії наук, де шестеро провідних вчених регіону були обрані членами-кореспондентами НАН України, а семеро – стали членами і членами-кореспондентами Української академії аграрних наук, академій медичних і педагогічних наук України.

Отже, в регіоні є потужний науковий потенціал, який в змозі вирішувати складні проблеми інноваційного розвитку, як в інтересах регіону, так і держави в цілому. Хочу підкреслити плідність наукових і науково-технічних зв’язків, які започатковані Західним і Донецьким науковими центрами, які пізніше переросли в тісні контакти між Донецькою і Львівською обласними державними адміністраціями. Той прорив, який нами започаткований в регіональній політиці, дає підставу стверджувати, що в Україні є всі передумови для зміцнення між регіонами науково-технічних, культурно-освітніх зв’язків і на цій основі стирання тих розбіжностей які ще, на жаль, існують в політичній сфері.

Стає очевидним, що в сьогоднішніх умовах сильна державна і регіональна економічна політика є гарантом не тільки економічного процвітання держави, а головне, – її фундаментальним пріоритетом, а наслідком є політична консолідація суспільства.

Тепер дозвольте привернути Вашу увагу до деяких проблем, які, на нашу думку, мають як регіональне, так і загально-державне значення:

1. Ми високо оцінюємо Програму уряду, яка ґрунтовно розглядалася і була підтримана Президією НАН України, в колективах багатьох Інститутів. Але для успішної реалізації програми її слід конкретизувати, вийти на конструктивні і високоефективні напрями розвитку економіки кожного регіону.

2. Шановний Вікторе Федоровичу! В своїх виступах Ви неодноразово акцентували увагу на використанні програмно-цільового підходу до вирішення важливих проблем як на державному, так і регіональному рівнях. Ви успішно підтвердили це своєю роботою в Донецькій області. Хочу одночасно привернути Вашу увагу на те, що на загальнодержавному і галузевому рівнях діє 216 різних програм, в тому числі 40 національних. Разом з тим, в державі затверджено сім пріоритетних науково-технічних напрямків. Вважаю, що необхідно зробити селекцію існуючих програм різного спрямування, зменшити їх кількість хоча б в п’ять разів з метою концентрації на виконанні найважливіших з них як матеріальних, так і людських ресурсів. Західний науковий центр, Інститут регіональних досліджень разом з обласними держадміністраціями регіону розпочали цю роботу, впевнений що в стратегіях соціально-економічного розвитку регіонів обласного рівня будуть сконцентровані ресурси на найбільш важливих пріоритетах. Але важливо щоб ці розробки велись по одній методології, щоб кожна область не видумувала "свій велосипед". А цьому повинна передувати стратегія соціально-економічного розвитку держави, в якій чітко слід визначити точки "прориву" по регіонах України.

Підкреслюю, що проведення селекції різних програм і відбір тих, які дійсно уже найближчим часом можуть дати відчутний ефект, потрібно робити з широким залученням кваліфікованих наукових кадрів, загострити вимоги до експертизи запропонованих проектів.

3. Важливою є проблема залишкового ресурсу. Відомо, що в енергетичній галузі, магістральних нафто-, газо-, продуктопроводах, нафтогазовидобувних та гірничорудних підприємствах, хімічних підприємствах, будівлях і спорудах залізниці, об’єктах комунального господарства тощо, устаткування та обладнання зношене і потребує заміни або продовження терміну експлуатації.

Якщо в Україні розроблено лише концепцію вирішення даної проблеми, то вже два роки тому у нас Фізико-механічним інститутом (академік В.В. Панасюк) розроблено "Регіональну програму з визначення залишкового ресурсу конструкцій споруд і машин тривалої експлуатації та розробки заходів щодо продовження терміну їх безаварійної роботи на 2003-2010 рр."

Поставлення питання надзвичайне гостре і має загальнодержавне значення.

Думаю, що цю проблему треба взяти під контроль Уряду і залучити зацікавлені Міністерства і відомства до її ресурсного забезпечення. На рівні лише області з такою програмою не впоратися. Треба чітко визначити ті питання, які має вирішувати кожне міністерство, відомство, область.

Ще раз підкреслюю, що проблема залишкового ресурсу надзвичайно гостра і вимагає рішучих дій.

Наступна проблема – Карпатський регіон, де накопичилась велика низка завдань соціально-економічного плану, серед них: ефективного використання природно-ресурсного потенціалу, нафтогазових та мінеральне сировинних ресурсів, зростає гострота з міграційними процесами, зайнятістю населення, участились повені в Карпатах, екологічні проблеми мають міждержавний характер. Нами ще у 1996 році було розроблено Державну програму "Карпати", але до її реалізації справа не дійшла. Ми неодноразово поверталися до цієї проблеми. У минулому році здавалось, що попередні керівники уряду проникалися цією проблемою, навіть були відповідні доручення міністерствам та керівникам областей, але на сьогодні "віз і нині там".

Вважаю, що проблема Карпат має як загальнодержавне, так і міжнародне значення, особливо в контексті вчорашнього обговорення на міжнародному екологічному форумі в Києві Карпатської конвенції. Це питання вимагає прийняттю відповідного рішення Уряду.

Особливої уваги як з боку органів влади на місцях, так і Уряду, Міністерств промислової політики, екології вимагає гірничо-хімічний комплекс регіону в складі Яворівського і Роздольського сірчаних комбінатів, Стебниківського калійного комбінату "Полімінерал" і Калуського комбінату "Хлорвініл" (в сусідній Івано-Франківській області). Ви вчора перебували в Стебнику і впевнились особисто, що тут нарівні з надзвичайно гострими екологічними проблемами, питаннями ресурсного забезпечення які потребують державного вирішення, проблемою державної ваги є виробництво в Україні калійних добрив, яка безпосередньо пов’язана з долею цих останніх двох хімічних комбінатів. Вирішення цих проблем, на нашу думку, теж потребує розробки програми державного рівня. Є домовленість з академіком Б. Патоном на Президії НАН України дати наукову оцінку перспективам діяльності гірничо-хімічних підприємств регіону. Але в цьому повинна відчуватись реальна участь і допомога уряду і відповідних міністерств.

На державну увагу заслуговує проблема транскордонного співробітництва. Треба розробити комплексну програму транскордонного співробітництва як одну з пріоритетних в державі. Посилити акцент держави на розвиток вже існуючих та створення нових єврорегіонів по всьому периметру державного кордону України. Вважаю, що з позиції пришвидшення євроінтеграції України це надзвичайно важливо. В бюджеті держави, слід окремим рядком, як це робиться в інших країнах, виділити кошти на розробку Державної програми і розвиток транскордонного співробітництва.

Наука та інноваційний розвиток. Хочу висловити деякі міркування з питань інноваційного розвитку економіки України, про який, зокрема, йшла мова у Вашому виступі в Національному університеті "Київський політехнічний інститут". Потрібні наукове забезпечення переходу на інноваційну модель розвитку, розробка законодавчого поля, підготовка і перепідготовка кадрів, необхідно зробити прив’язку цієї моделі до кожного регіону з врахуванням його специфіки.

4. Окрема проблема – це розвиток науки і освіти. Держава багато вже втратила і втрачає через недостатню увагу до науки та її проблем. Як наслідок – відтік наукових кадрів високої кваліфікації за кордон (інвестування інтелектуального капіталу нації в економіку інших держав), проблема старіння наукових кадрів, відсутність нового обладнання в наукових лабораторіях, соціальні проблеми молодих та й уже немолодих науковців тощо.

Вважаю, що треба переходити до конкретних дій, вишукати та використати всі резерви, щоб витрати на науку з бюджету були не меншими, ніж 1,7 відсотка від ВВП і постійно їх нарощувати, як це передбачено Законом України "Про наукову і науково-технічну діяльність". І цим, Ви особисто, вписали б нову сторінку в діяльність уряду.

Знову повертаюсь до регіоналізму, стану фінансування науки по регіонах. Порівняльний аналіз розподілу обсягів виконаних науково-дослідних робіт у регіонах України із розподілом наукових кадрів вищої кваліфікації за регіонами, проведений у Західному науковому центрі на основі статистичних показників, дозволяє зробити висновок, що наука у західному регіоні значно недофінансовується. В той час, як частка докторів і кандидатів наук, що виконують наукові та прикладні дослідження в західному регіоні, складає біля 14 % від їх кількості в Україні, обсяг загального фінансування наукових досліджень і розробок становить близько 6 %. Тобто наука регіону фінансується у порівнянні із загальноукраїнським рівнем менше, ніж у два рази. Без Вашої участі поправити цю ситуацію буде просто не реально. Це знову ж таки проблема децентралізації.

Особливу увагу слід приділити питанню роботи з науковою молоддю, розвитку молодіжного житлового будівництва, створення цілої системи заохочування молодих кадрів до наукової роботи.

Посилення роботи з молодим поколінням в науці є одним із пріоритетним напрямків розвитку держави і це настільки важливо, що відступати вже у цьому питанні нікуди.

5. На завершення свого виступу хочу привернути Вашу увагу, Вікторе Федоровичу, до проблеми нового соціально-економічного районування України, ідею якого Ви підтримали минулого року на Всеукраїнській конференції в Донецьку (Мелєкіно). Досвід роботи наукових центрів, обласних державних адміністрацій показує, що при здійсненні такого районування відкриються нові можливості для спільного вирішення областями багатьох проблем територіального розвитку, природокористування, виробничої і науково-технічної кооперації, врешті-решт, в реалізації моделі інноваційного розвитку, що зробити багатьом областям самотужки не під силу. Це питання обговорювалось на Президії НАН України. Ми просимо Вас, Вікторе Федоровичу, розглянути наукову доповідь Академії з цих проблем і дати відповідні доручення.