ВОВКАНИЧ Степан Йосипович

Доктор економічних наук, професор. Член-кореспондент Української Академії інформатики. Дійсний член Папської Академії соціальних наук (Ватикан). Старший науковий співробітник Інституту регіональних досліджень НАН України.

Народився 10 березня 1936 року в с. Мшанець на Львівщині, Закінчив Харківський гірничий інститут (1958) і економічний факультет Львівського національного університету імені Івана Франка (1969).

Упродовж сімнадцяти років очолював відділ соціологічних досліджень Інституту регіональних досліджень НАН України. Протягом 35 років його творчі інтереси формально вписуються в коло соціально-економічних, соціологічних, інформаційних та соціально-психологічних проблем науково-технічного розвитку. Проте основний предмет досліджень – це пошук шляхів підвищення духовно-інтелектуального потенціалу людини (нації) чи в іншому вимірі – регіону, держави – як рушійних сил розвитку суспільства, його гуманізації, інтелектуалізації та елітаризації. Працює в галузі теорії еліт, зокрема над розв’язанням проблем оцінки, рекрутування та формування національної еліти України, активізації її соціальної ролі в державотворенні та етнонаціостановленні.

На матеріалах досліджень захистив у 1975 році кандидатську дисертацію на тему: "Прямі інформаційні контакти як елемент наукової організації праці", а у 1992 р. докторську – "Інформаційний потенціал у системі управління науково-технічним прогресом". Запропонував концепцію підвищення духовно-інформаційної мобільності (ДІМ) нації, яка гармонізує сучасні глобалізаційні процеси шляхом активізації використання регіональних (національних) чинників розвитку інтелекту України в інноваційній моделі її державотворення та інтеграції на рівнопартнерських засадах в Європу. Феномен інтелекту України, його складові базові сегменти – освіта, наука, культура, релігія, мова, інформаційний простір, традиції тощо, використання людського капіталу, впровадження модерних новацій розглядаються в комплексі як підвалини системи національної безпеки, збереження інтелектуального суверенітету і екзистенційної ідентичності українського народу. У цьому сенсі концепція ДІМ нації раціонально поєднує як передачу від покоління до покоління традиційних знань, звичаїв, досвіду тощо, тобто зберігає тяглість розвитку по вертикалі, так і творення нової інформації по горизонталі, тобто впровадження суспільних прогресивних новацій на рівні одного покоління чи окремої особистості.

Надрукував понад 300 наукових праць, автор чотирьох персональних і співавтор понад десятка колективних монографій. У 1992 році обраний членом-кореспондентом Української Академії інформатики, а в 1994 р. – дійсним членом Папської Академії соціальних наук (Ватикан). Член низки спеціалізованих вчених рад з економіки, політології та філософії. Опрацював спеціальний курс "Національна еліта та інформаційний простір України" і читає лекції у Львівському національному університеті ім. Ів. Франка. Під його науковим керівництвом підготовлено сім кандидатів наук. За значний особистий внесок у вивчення питань регіональної політики Західного регіону України, транскордонного співробітництва, багаторічну науково-педагогічну працю нагороджений в 1999 році Почесною грамотою Кабінету Міністрів України.

Поряд з науковою та педагогічною діяльністю бере активну участь в громадсько-просвітній діяльності як член "Просвіти" та НТШ. Майже 20 років очолював Західне відділення Української соціологічної асоціації. Значну увагу приділяє політичному життю України. У 1990 році був обраний народним депутатом Львівської обласної ради народних депутатів 1-го демократичного скликання.

Основні наукові праці: Совершенствование социального управления на промышленном предприятии (К.: Наук. думка, 1976); Организация производства и управления на промышленном предприятии (К.: Техніка, 1980); Мобильность кадров на производственном предприятии (К.: Наук. думка, 1981); Проблемы регионального управления научно-техническим прогрессом (М.: Наука, 1984); Управление наукой в производственном объединении (К.: Наук. думка, 1980); Інтелектуальний потенціал та науково-технічна політика (Львів: ІРД НАНУ, 1999); Регіональна політика: методологія, методи, практика (Львів: ІРД НАНУ, 2001); Людський вимір інноваційного потенціалу (Львів: ЦНТЕІ, 2002); Информационный потенциал и ускорение научно-технического прогресса (К.: Наук. думка, 1990); Інформація, Інтелект, Нація (Львів: Євросвіт, 1999); Духовно-інтелектуальний потенціал України та її національна ідея (Львів: ЛБА, 2001). Останні три монографії – одноосібні.