21 березня 2015 року відбулося урочисте відкриття пам’ятної дошки на пошану видатного вченого Олега Романіва

«Голова НТШ у 1989 – 2005 роках, член-кореспондент НАН України, видатний вчений – механік-матеріалознавець, громадський діяч, публіцист, організатор відновлення НТШ в Україні. Працював тут у 1996 – 2005 роках».

Такий напис на пам’ятній дошці на пошану видатного вченого Олега Романіва побачили присутні під час урочистого її відкриття 21 березня 2015 року на будинку №24-26, що на вулиці Винниченка у Львові (автори пам’ятки: архітектор Василь Каменщик, скульптор Олег Капустяк; організатор її встановлення Олесь Криськів).

Абсолютну слушність мав отець Петро, який, освячуючи цю пам’ятну відзнаку, сконстатував, що «для віруючої людини (а саме таким був Олег Миколайович Романів) є щось вище, її життя – це місія. Та людина вийшла від Бога і йде до Бога. Вона має в собі щось вічне. Олег Романів жив не тільки для себе, а й для держави. Виховав учнів, учив їх, щоб люди добро творили… Дай нам, Боже, таких великих мужів для праці задля України!»

Голова Наукового товариства ім. Шевченка у Львові член-кореспондент НАН України Роман Кушнір, який вів цю урочистість, нагадав присутнім, що Олег Романів, який створив наукову школу, серед учнів якого – біля 30 кандидатів наук, з них 6 стали докторами наук, видав майже 400 наукових праць у галузі матеріалознавства, у тому числі – 8 монографій, був не тільки науковцем, а й національною свідомою людиною; за 16 років він зробив дуже багато, щоб відроджене в Україні НТШ зміцніло і набуло свого розвитку в Україні, відновив участь матірного НТШ у Світовій Раді Товариства.

«У нашій історії є багато подій, які мали свій розвиток, потім затихали. А тоді – знову відроджувались, - почав свій виступ почесний директор Фізико-механічного інституту ім. Г.В. Карпенка НАН України академік НАН України Володимир Панасюк. – До таких подій належить відродження НТШ. Саме з ініціативи науковців Академії наук (тоді – УРСР) і громади Львова вдалося порушити це питання. У ті часи то не було простою справою, оскільки часом навіть доводилось відповідати перед певними інстанціями за саму лишень пропозицію відродити НТШ. Олег Романів виявився найбільш наполегливим і взяв на себе важку ношу відродження такої поважної національної наукової інституції. І сталося. Громада обрала Олега Романіва головою НТШ. Він зробив усе не тільки для матеріального забезпечення інституції, а й створив відповідні умови для розбудови діяльності НТШ. Олег Миколайович все своє життя працював у Фізико-механічному інституті, був заступником директора у 1977 – 1990 роках. Працюючи в Інституті, розробив і запровадив новий науковий оригінальний підхід до проблеми захисту металів від корозії. Для Калуського «Хлорвінілу» було виготовлено обладнання для захисту труб великого діаметру при їх використанні в умовах агресивних середовищ. За це Олег Романів отримав Державну премію України в галузі науки і техніки.

Для нього найважливішою була проблема як самого розвитку науки, так і утвердження науки в суспільстві. Учений очолив відповідальну частину державної комісії, яка готувала, схвалювала і давала дозвіл на випуск відповідних документів і стандартів. Забезпечення реалізації ряду розробок Інституту принесло визнання Олегу Миколайовичу не тільки в Союзі, а й за кордоном».

«Творення НТШ – це була революційна справа Олега Миколайовича. Він заходив у глибину кожної сфери точних наук, але мав і добру гуманістичну підоснову» (професор Олег Шаблій); «завдяки мудрості Бориса Патона і Олега Романіва було знайдено співпрацю і порозуміння між керівництвом Академії наук України і відродженим НТШ. Він вважав, що історія української науки невимовно багата і її треба доносити до молоді… Людина живе доти, доки живе пам'ять про неї. То ж переконаний: пам'ять про Олега Миколайовича буде жити, бо виховав вдячних послідовників своєї справи» (голова Західного наукового центру НАН України і МОН України академік НАН України Зіновій Назарчук); «Олег Миколайович створив атмосферу наукового сподвижництва, що хотілося працювати. Всі аспіранти його стали успішними в подальшій науковій діяльності… Мав мрію: легалізувати УГКЦ і відновити НТШ. 3 листопада сповнилось 10 років, як його немає з нами» (учень О. Романіва – доктор технічних наук Георгій Никифорчин); «Пам'ять про батька є серед людей. Приємно, що часто науковці цитують слова батька. Він вважав, що митцям потрібно споруджувати пам’ятні дошки. Бо «це є наші знаки», – казав» (дочка – Оксана Олегівна).

Також добрим словом вшанували пам'ять Олега Романіва голова археологічної комісії НТШ, директор Львівської обласної універсальної наукової бібліотеки Іван Сварник, колишній аспірант Ученого – доктор технічних наук Валерій Маруха, доктор філологічних наук Роман Кирчів, багаторічний (упродовж 15 років) секретар-референт голови НТШ Наталя Гумницька, доктор фізико-математичних наук Георгій Сулим, перекладач Лідія Єлейко, доктор хімічних наук Ігор Завалій, директор видавничого центру НТШ Владислав Барташевський.

Завершив святкову урочистість брат Олега Романіва – Богдан Романів: «Він мене фактично вивів у життя і дуже довго вів… Дуже велику увагу приділив виданню в Україні потрібних книг – наприклад, «Українське світове стрілецтво», «Українська галицька армія», «Україна і Німеччина в Другій світовій війні»… Започаткував серію «Суспільні діалоги», відновив «Хроніку НТШ». Найбільше мені запам’яталася його праця «Чи буде Україна українською?»

Можемо сміливо сконстатувати: саме завдяки таким людям, як Олег Романів, Україна таки стала незалежною. Хоча для того, щоб вона стала ще й повнокровною українською, доводиться його учням та й нам усім ще добре попрацювати. У цьому, річ ясна, буде й заслуга НТШ, до відновлення діяльності якого учений доклав стільки зусиль. Про це, як ви вже зрозуміли, і йшлося на урочистій церемонії відкриття пам’ятної дошки на пошану Олега Романіва.