Звіт засідання Ради Західного наукового центру НАН України і МОН України від 30 грудня 2013 року

Присутні: Присутні: 18 осіб, з них членів виконкому – 13, у тому числі – академіки НАН України З.Т.Назарчук, І.М.Мриглод, С.П.Павлюк, члени-кореспонденти НАН України – Б.Й.Пташник, М.М.Ільницький, Р.М.Кушнір; запрошені: декан гуманітарного факультету Українського католицького університету проф. І.В.Скочиляс; декан історичного факультету Дрогобицького державного педагогічного університету проф. Л.В.Тимошенко; декан історичного факультету Львівського національного університету імені Івана Франка проф. Р.М.Шуст; проректор Львівської комерційної академії проф. С.Д.Гелей; професор кафедри класичних, візантійських і середньовічних студій Українського католицького університету проф. М.Л.Долинська.

Голова ЗНЦ академік НАН України З.Т. Назарчук відкрив засідання виконкому і оголосив порядок денний.

1. Про наукову та науково-організаційну діяльність Львівського відділення Інституту української археографії та джерелознавства імені М.С. Грушевського НАН України

Д.і.н. Капраль М.М. у своїй доповіді відзначив, що початки діяльності Львівського відділення Інституту української археографії та джерелознавства імені М.С. Грушевського НАН України (далі – Відділення) сягають кінця 80-х – початку 90-х років ХХ ст. – часу українського національного відродження. У листопаді 1990 р. у Львові, у складі Інституту суспільних наук АН УРСР, було організовано осередок Археографічної комісії, який очолив відомий історик Ярослав Дашкевич. Протягом 1992 р. Президією Академії наук України було видано кілька постанов, внаслідок яких було створено Львівське відділення у складі Інституту української археографії. У грудні минулого року Відділення святкувало свій 20-річний ювілей.

Роль джерельних, археографічний досліджень зростає особливо у переломні періоди української історії. У 1894 р. Михайло Грушевський приїхав до Львова та очолив кафедру у Львівському університеті. У його планах було написання синтетичної історії України, але розпочав він саме з джерелознавчої, археографічної роботи. Спочатку ним було створено Археографічну комісію НТШ, запропоновано широкий проект археографічних досліджень та публікації джерел. Вже у 1895 р. було видано перший том відомої серії «Жерела до історії України-Руси», а через два роки – другий. Загалом до Першої світової війни Археографічна комісія НТШ видала 11 томів джерельних праць. Потім ці матеріали стали підставою для написання М.Грушевським епохальної «Історії України-Руси».

Доповідач наголосив на двох особливостях джерелознавчих та археографічних досліджень. По-перше, саме вони є підставою, підґрунтям, своєрідним живильним середовищем для наукового поступу у всебічному пізнанні минулого. Без впровадженої у науковий обіг джерельної бази сміливі інтерпретації істориків, культурологів, політологів залишаться тільки особливою суб’єктивною думкою, гадкою, і не більше. Без публікації джерельної спадщини української історії та культури ми будемо приречені на вторинність, кон’юнктурність, безкритичне залучення історичних поглядів та концепцій сусідніх народів.

По-друге, у сучасному світі джерельні та археографічні дослідження набувають статус міждисциплінарних, втрачають традиційне тяжіння лише до історії. Відбувається залучення до цих досліджень фахівців багатьох гуманітарних дисциплін: картографії, археології, соціології, демографії, філології та ін. Джерельні дослідження набувають інтегрованого міждисциплінарного характеру. Тому важливо їх координувати в рамках Національної академії наук, як єдиної установи в Україні, що здатна розв’язувати складні наукові проблеми міждисциплінарного характеру.

Видавнича діяльність. Відділення є базовим для археографічних та джерелознавчих досліджень західного регіону України, працює на базі багатих джерельних сховищ бібліотек та архівів Львова та інших західноукраїнських міст. Сьогодні у Відділенні працюють 12 наукових співробітників. Серед них 2 доктори, 4 кандидати наук, середній вік науковців – 40 років. Протягом 21 року свого існування невеликий колектив Львівського відділення видав більше трьохсот окремих книжкових видань, з них – 55 монографій, 24 збірники джерел, 139 збірників статей та матеріалів конференцій. У середньому з-під пера працівників Відділення щороку виходить 10-15 окремих фахових наукових видань. Важливо, що всі ці видання публікуються за кошти спонсорів.

Відділення реалізує (самостійно та у співробітництві з іншими науковими установами) цілу низку видавничих проектів. Серед найважливіших слід назвати: часопис «Україна в минулому» (9 випусків; 1992-1996); Львівські історичні пам’ятки (4 томи; 1998-2007); Пам’ятки картографії України (4 випуски; 2000-2011); Репертуар української книги, 1798-1916 (9 томів; 1995-2005) (у співпраці з Львівською науковою бібліотекою ім. В. Стефаника НАН України); Історія релігій в Україні: Праці (23 випуски; 1992-2013) (у співпраці з Львівським музеєм історії релігії та Відділенням релігієзнавства Інституту філософії ім. Г. Сковороди АН України) та інші.

Діяльність науковців Відділення скерована на інтеграцію джерельної бази в загальноукраїнські національні проекти та ініціативи. Водночас науковці Відділення провадять активну міжнародну наукову співпрацю з колегами із Польщі, Німеччини, Канади, США та інших країн. Вони стали організаторами та співорганізаторами близько 100 конференцій, серед них – 5 міжнародних картографічних конференцій, 22 наукові геральдичні конференції, 23 конференції з історії церкви в Україні та ін.

Основними напрямками наукових досліджень є: історія картографії; геральдика та генеалогія; міська історія; історія церкви ранньомодерного періоду; видання історіографічної спадщини нового та новітнього періодів. Д.і.н. М.М.Капраль коротко зупинився на кожному з них.

Історія картографії України є занедбаною ділянкою української історичної науки, але дуже важливою для національного самоусвідомлення українців та осмислення місця України в колі європейських народів. Вона була відроджена на початку 1990-х рр. саме завдяки зусиллям проф. Ярослава Дашкевича. У Львівському відділенні було відновлено серію «Пам’ятки картографії України», яка в радянські часи була свідомо забутою. Насамперед, у 2000 р. було видано факсиміле «Спеціальну карту України Ґійома Левассера де Боплана 1650 року» з передмовою, реєстром та ідентифікацією всіх картографічних об’єктів, включно з населеними пунктами, річками, озерами, лісами станом на середину XVII ст. У подальші роки в цій серії вийшли друком два розкішних атласи карт стародавньої України: «Україна на стародавніх картах: кінець XV – перша половина XVII ст.» / М. Вавричин, Я. Дашкевич, У. Кришталович (2004); «Україна на стародавніх картах: середина XVII – друга половина XVIII ст.: атлас репродукцій» / М. Вавричин, Я. Дашкевич, У. Кришталович (2009). Ці атласи відзначалися на книжкових виставках як найкращі видання України. Перший атлас отримав гран-прі Форуму видавців у Львові (2005) і звання «найкращий атлас року» за ухвалою конференції Міжнародної картографічної торговельної асоціації (IMTA; Європа, Африка, Близький Схід) (2005). Другий атлас також отримав найвищу відзнаку – гран-прі – Форуму видавців у Львові (2010).

У ділянці історичної картографії Відділення продовжує славні традиції школи Ярослава Дашкевича. На сьогодні підготовлений до друку перший том «Атласу українських історичних міст», що стосується Львова. Він містить 24 оригінальні карти, 11 карт-реконструкцій, 5 видів міста, а також нарис історії міста в історико-урбаністичному вимірі. Атлас виконаний двома мовами: українською та англійською, оскільки він є інтегрованим у широкий європейський Атлас історичних міст, в рамках якого виконано близько 500 міських атласів у 18 країнах Європи. Таким чином, зусиллями працівників Відділення Україна долучиться до цього Атласу першою серед пострадянських країн.

Іншим картографічним проектом, що виконується у Відділенні є історико-географічний покажчик населених пунктів України, мета якого – показати процеси заселення української території від найдавніших часів до сьогодення. Науковці Відділення збирають матеріали на основі топографічного матеріалу для західного регіону України, а саме – Львівської області. Розпочато роботу над Картою українських жертв на Волині у 1938-1945 рр., на даний час підготовлено карту для Володимиро-Волинського району Волинської області.

Важливим науковим напрямком Відділення є історія геральдики, генеалогії та інших спеціальних історичних дисциплін. Голова Українського геральдичного товариства, провідний науковий співробітник Відділення Андрій Ґречило працює тут від часу заснування установи. Наукові інтереси А. Ґречила сконцентрувалися передовсім на дослідженні геральдики міст та сіл України. Саме геральдика українських міст стала предметом вивчення у кандидатській дисертації історика, яку він видав друком під тією ж назвою: «Українська міська геральдика» (К.; Львів, 1998). Остання його монографія «Українська територіальна геральдика» (Львів, 2010) була успішно захищена як докторська дисертація. Не тільки суто науковим, але суспільно-вагомим успіхом А. Ґречила як співавтора творчого колективу стало затвердження Верховною Радою України Малого державного герба України (19 лютого 1992 р.).

У Львові видається фаховий науковий часопис «Геналогічні записки», цього року вийшло два номери, загалом 11. Також видається кілька інших періодичних видань: «Знак» (цього року вийшло три номери – загалом 63), «Корпоративний гербівник Українського геральдичного товариство» (два номери, загалом – 5), «Реєстр особових гербів Українського геральдичного товариства». Робота у цьому напрямку має не тільки фундаментальний науковий, але й прикладний характер. Андрій Гречило здійснює реконструкції гербів міст, сіл та містечок України.

Міська історія України як наукова тема в останній рік була тісно пов’язана з картографічним напрямом, а саме з виконанням Атласу українських історичних міст. Основний акцент тут робиться на археографічній публікації джерел та подальшій їхній інтерпретації. У Відділенні розгорнуто джерельну серію видань правових документів з історії середньовічного та ранньомодерного Львова: «Привілеї міста Львова XІV–ХVІІI ст.» (1998); «Привілеї національних громад міста Львова XІV–ХVІІI ст.» (2000); «Економічні привілеї міста Львова XV–XVIII ст.: Привілеї та статути ремісничих цехів та купецьких корпорацій Львова» (2007).

Опубліковані привілеї з історії Львова XIV–XVIII ст., як найважливіші документи правового характеру, задали параметри для подальшого осмислення соціальних, демографічних, культурних, релігійних, економічних явищ в історії міста. Після написання низки статей на цю тему було видано монографію «Національні громади Львова XVI–XVIII ст.: соціально-правові взаємини» (2003). У 2012 р. вийшла друком монографія, присвячена соціальному життю ремісників ранньомодерного міста: «Люди корпорації: Львівський шевський цех у XVII–XVIII ст.». Багаторічна активна співпраця з польськими істориками міст мала результат у вигляді науково-довідкового видання реєстрів урядників давнього Львова: Urzednicy miasta Lwowa w XIII-XVIII wieku (Torun, 2008).

З часу заснування Відділення релігієзнавчим студіям у ньому приділяється посилена увага. Заборонена в радянський період ця ділянка гуманітарної науки в незалежній Українській державі потребувала потужного інтелектуального поштовху, забезпечити який могло створення «майданчика» для дискусій, обміну думками між державними посадовцями і дослідниками історії релігії. Тому Я. Дашкевич ще у 1991 р. започаткував разом із Львівським музеєм історії релігії та Відділенням релігієзнавства Інституту філософії ім. Г. Сковороди щорічні широкоформатні конференції, присвячені релігієзнавчому вивченню історії України. Отримавши назву «Історія релігій в Україні», вони набули спершу всеукраїнського, а згодом і міжнародного статусу. У травні 2013 р. відбулася 23-га за рахунком конференція, вкотре засвідчивши вдало обраний науковий формат та організаційні спроможності її засновників. Щороку видаються матеріали Міжнародної конференцій з історії релігій в Україні.

Серед найважливіших реалізованих проектів з історії релігії в Україні слід назвати введення в науковий обіг церковних візитацій Львівської єпархії XVII-XVIII ст. «Генеральні візитації Київської унійної митрополії XVII–XVIII століть: Львівсько-Галицько-Кам’янецька єпархія. Т. 2: Протоколи генеральних візитацій» / Вид. І. Скочиляс (2004).

Єпархіальні собори як феномен церковної історії західноукраїнських земель, вплив їхніх рішень на організацію релігійного та культурного життя вивчалися І. Скочилясом і в археографічному джерельному аспекті, і в формі підготовки окремих монографій: «Собори Львівської єпархії XVI–XVIII століть» (2006); «Релігія та культура Західної Волині на початку XVIII ст. За матеріалами Володимирського собору 1715 р.» (2008); «Sobory eparchii chelmskiej XVII wieku. Program religijny Slavia Unita w Rzeczypospolitej» (2008).

Дотеперішнім підсумком дослідження історії Львівського владицтва від його початків у княжу добу до кінця XVIII ст. стала фундаментальна монографія І.Скочиляса, видана у 2010 р.: «Галицька (Львівська) єпархія ХІІ-ХVІІІ ст.: організаційна структура та правовий статус» (2010). Генеральна візія праці полягає у встановленні тісного зв’язку між українською (руською) культурою та розвитком церковних структур Львівської єпархії.

До кінця цього року очікується публікація книги про Володимирську єпархію спільно з Інститутом Центрально-Східної Європи у Любліні, з яким Відділення має довголітню співпрацю.

Публікація історіографічних пам’яток нової та новітньої доби. Вивчення та публікація творів патрона нашого Інституту – Михайла Грушевського – пріоритетне завдання не тільки науковців-археографів у Києві, але й у Львові. Коли з 1991 р. почала входити епохальна для українського народу «Історія України-Руси» М. Грушевського, постала необхідність підготувати до цього видання ґрунтовний науковий апарат. Робота над ним, розпочавшись ще в Археографічній комісії, продовжилась у Відділенні і дала свій результат у вигляді двох томів покажчиків: Грушевський М. Історія України-Руси. Т. 11: Покажчик імен / Упоряд. М. Капраль, Я. Федорук. – Львів, 2000; Його ж. Історія України-Руси. [Т. 11, кн. 2]: Географічний та етнічний покажчик / Упоряд. Ір. Скочиляс, Н. Халак. – Львів, 2010. На черзі третій том цієї серії, що міститиме бібліографічний покажчик до десятитомного видання «Історії України-Руси».

Із започаткуванням на початку ХХІ ст. видання 50-томного корпусу праць Михайла Грушевського львівські науковці також залучилися до цього проекту, беручи діяльну участь у підготовці до друку серії історичних досліджень вченого. З 15 опублікованих томів цієї серії львівські науковці видали п’ять. Наступного року заплановано видання чергового тому з серії «Монографії».

Відділення не забуває про творчу спадщину свого колишнього керівника – Ярослава Дашкевича. За останні три роки вийшло три томи його праць «Учи неложними устами сказати правду» (2011), «Майстерня історика» (2012) та том вірменознавчих праць (2012). У цьому році вийшли матеріали Міжнародної конференції з історичного джерелознавство та спеціальних історичних дисциплін, присвяченої пам’яті Ярослава Дашкевича. Плануємо також видати том його релігієзнавчих та книгознавчих праць. У ділянці історіографічних праць вчений секретар Відділення Надія Халак продовжує роботу над історичними та публіцистичними працями Степана Томашівського.

Національно-визвольні змагання 20–50-х років ХХ ст. Ще на початку 1990-х років Я. Дашкевич запропонував програму пошуку та публікації історичних документів про визвольні змагання у ХХ ст. 25-26 червня 1991 року Археографічна комісія організувала першу в Україні (тоді ще радянській) Міжнародну наукову конференцію «Національно-визвольна боротьба 20–50-х років ХХ ст. в Україні».

Згодом зусиллями Відділення побачило світ кілька джерельних та науково-довідкових видань про національно-визвольні змагання українців у ХХ ст. Зокрема, з’явилася друком книга, в якій зібрано всі віднайдені спогади та есеї про двох визначних діячів героїчної доби УНР та ЗУНР: «Олена Степанів – Роман Дашкевич: спогади і нариси» / Упоряд. Г. Сварник, А. Фелонюк (2009). Том джерел про державне будівництво в Україні у роки Другої світової війни: «Українське державотворення: акт 30 червня 1941 р.» (2001).

Знаковим виданням Відділення став збірник особливо секретних документів про розмах повстанського руху та репресії радянської каральної системи в 1944-1948 рр., що створювалися органами безпеки для найвищих керівників держави Йосипа Сталіна та В’ячеслава Молотова: «Особые папки» Сталіна і Молотова про національно-визвольну боротьбу в Західній Україні у 1944-1948 рр. / Упоряд. Я. Дашкевич, В. Кук; Авт. передмови В. Гриневич (2010). Публіковані донесення, звіти, розпорядження дозволяють спростувати багато історичних міфів, що вкарбовувалися з радянських часів, як-от: про нечисленність УПА, про відсутність підтримки повстанців місцевим населенням, про їхні зв’язки та допомогу з боку фашистської Німеччини тощо.

Підсумовуючи, доповідач зазначив, що Львівське відділення Інституту української археографії та джерелознавства ім. М.С.Грушевського НАН України здобуло провідні позиції у кількох ділянках гуманітарної науки в Україні: історична картографія, історія геральдики, історія міст в Україні, церковно-історичні дослідження. Археографічні видання Відділення є підставою для міждисциплінарних інтегрованих досліджень широкого гуманітарного профілю: урбаністики, лінгвістики, історії архітектури та ін. Діяльність Відділення важлива не тільки з наукової точки зору, але й з огляду на актуальність проблем національно-культурної роботи, які стоять перед українською гуманітарною наукою, а також її входженням в європейський та світовий культурний контекст.

В обговоренні доповіді взяли участь:

С.П. Павлюк, академік НАН України, директор Інституту народознавства НАН України:

Оглядаючи результати праці Львівського відділення Інституту української археографії та джерелознавства ім. М.С.Грушевського НАН України, я б високо оцінив здобутки цього колективу. Невеликий колектив Відділення готує джерельний матеріал для багатьох інших історичних дисциплін, у тому числі народознавчих, фольклористичних. Джерелознавчі публікації формують базу даних, над якою працюють дослідники різних гуманітарних дисциплін, уможливлюючи їм робити узагальнення. Для прикладу, М. Грушевський мав лабораторію з дослідників, яка займалась пошуком документів та їх археографічним опрацюванням, а учений згодом їх узагальнював у своїх синтетичних працях. Завдяки цьому маємо дослідника світового значення.

Виходячи з того, які зараз у державі є складні фінансові проблеми, важливим є визначення пріоритетних завдань таким структурам, як Львівське відділення, яке, на жаль, хотіли зліквідувати. Ми маємо дієве, хороше наукове середовище, і я хочу підкреслити, що цим колективом зібрано унікальні картографічні зразки давніх і прадавніх часів. У сфері фольклористики, етнології без картографування і незнання того, що зроблено Львівським відділенням, не можна було б точно відтворити регіони, оскільки відбувається культурна регіоналізація.

Картографування є вагомим методом, щоб зорієнтуватися, де ці явища відбувалися, як вони формувалися у нашому українському середовищі, яке їхнє історичне тло. Також дуже важливою є біографістика, якою займається цей невеликий колектив. Матеріали, які зібрано, та їхня праця у цій царині мене просто вражає. Бажаю продовжувати у такому ж творчому, енергійному, наполегливому стилі досліджувати теми, які започаткував колектив. Цих тем багато, і вони мають бути належно представлені в суспільстві.

Маю пропозицію звернутися з листом до Президента НАН України академіка НАН України Б.Є.Патона з проханням, виділити кошти для розширення колективу, оскільки Львівське відділення Інституту української археографії має прекрасну ефективність праці, тому його треба кадрово збільшити. Добре, що діють спільні сектори з Львівським національним університетом, УКУ та іншими вищими навчальними закладами. Окремі випускники цих університетів у перспективі зможуть підсилити колектив Відділення.

М.Р.Литвин, професор, д.і.н., директор Інституту українознавства ім. І.Крип’якевича НАН України:

Колектив Відділення є головним центром геральдичних, генеалогічних, історико-картографічних досліджень не лише в Західній Україні, а й у цілій нашій державі. Вважаю, що треба відновити науковий журнал «Україна в минулому», і він, на мою думку, має стати фаховим виданням. Також пропонував би для колективу обрати синтетичну тему, яка б об’єднала цілий колектив, приміром соціальна історія Галичини.

М.Л.Долинська, д.і.н., професор кафедри класичних, візантійських і середньовічних студій Українського католицького університету:

Те, що існує колектив Львівського відділення Інституту археографії, наукова продукція якого має багатогранність тематики досліджень, завдячуємо насамперед проф. Я. Дашкевичу, який у радянські часи говорив своє вагоме слово практично у кожній з 150-ти існуючих історичних дисциплін.

Те, як працює колектив, може тільки подивляти, скільки вони встигають робити. Хочу підкреслити зрозумілу річ: історична наука в Україні відстає, одна з основних причин цього – відсутність джерельної бази. Цю прогалину суттєвим чином закриває Львівське відділення Інституту археографії та джерелознавства. Їхні видання дають оптимістичну перспективу на те, що українська історична наука може дійти до рівня західноєвропейської. До розданого проекту ухвали нашого засідання пропоную додати, що серед напрямів дослідницької діяльності відділення є також історія Львова.

С.Д. Гелей, д.ч.н., професор, проректор Львівської комерційної академії:

Ми переживаємо процес формування української нації. Доки не будемо мати достатню кількість опублікованих джерел, не зможемо відповісти на найважливіші з цієї точки зору питання. А те, що невеликий колектив за 20 років праці видав понад 317 окремих видань – це вже дає відповідь, чи потрібна нам така інституція. Тепер щодо об’єднань, які планувала НАН України у сфері гуманітарної науки: цього робити просто неприпустимо, бо це буде ударом по цій галузі знань, яка є конче потрібною. Львівське відділення Інституту української археографії та джерелознавства ім. М.С.Грушевського НАН України утворилось на початках української незалежності як виклик часу, його заснував такий великий учений, як проф. Ярослав Дашкевич. Сьогодні мова повинна йти про те, як допомогти цій інституції. Важливо, щоб державні мужі та керівництво Академії розуміли національну вагу цих науковців та гідно оцінювали їх нелегку працю.

Р.М. Шуст, д.і.н., професор, декан історичного факультету Львівського національного університету імені Івана Франка:

Ми слухаємо про працю відділення, середній вік працівників якого складає 40 років. 20 із цих років – вони пройшли університет Я. Дашкевича. У їхніх працях є наукова тяглість, традиція – від Михайла Грушевського і його наукової школи, через Івана Крип’якевича, Ярослава Дашкевича – до наукових досліджень цих молодих людей, які нині успішно формують цілі наукові напрями. Львівське відділення є координаційний центр для всіх спеціальних історичних дисциплін. Наш університет дуже тісно з ним співпрацює. М. Капраль є професором кафедри давньої історії України ЛНУ ім. Івана Франка. Ми робимо спільні проекти. Львівське відділення Інституту археографії є і має бути повноцінною інституцією у рамках НАН України.

Л.В. Тимошенко, д.і.н., професор, декан історичного факультету Дрогобицького державного педагогічного університету:

Історичний факультет Дрогобицького державного педагогічного університету є ровесником Львівського відділення. Ми також тісно співпрацюємо, беремо участь у їхніх наукових проектах, я у жовтні проходив стажування у Львівському відділенні, наші аспіранти захищали дисертації у цьому Відділенні. На сьогоднішній день наш випускник Ігор Смуток навчається в докторантурі Львівського відділення. Я вважаю, що Львівське відділення має своє обличчя у структурі академічних інституцій у Західній Україні. Воно навіть має своє обличчя порівняно з головним Інститутом у Києві. У Львівському відділенні ніколи не було випадкових людей – там люди підбирались за особливими здібностями. Вони резонансні з огляду на індекс цитованості, їх знають добре закордоном.

Всі керівники наукових інституцій знають, що держава не виділяє достатньо коштів на наукові видання. Так от, упродовж багатьох років я бачу, що Львівське відділення видає якісні наукові видання – окрім висококваліфікованих науковців, вони є добрими менеджерами.

І.В. Скочиляс, д.і.н., професор, декан гуманітарного факультету Українського католицького університету:

Мені говорити про Львівське відділення і просто (оскільки я працював і тепер співпрацюю з ним), і водночас складно. Хотів би виділити три моменти:

1. Це унікальне середовище, в якому формується спадкоємність поколінь через унікальну наукову постать проф. Ярослава Дашкевича.

2. Для працівників Львівського відділення характерні мобільність, креативність, корпоративність, інтеграція в міжнародні наукові контакти, якими охоплено десятки науковців із всього світу. Не є питанням, скільки працівників нараховує колектив. Питанням є, наскільки вони креативні і чи результативно працюють. У цьому відношенні Відділення є цілком самодостатнім.

3. Декілька співробітників Відділення формують мережу наукових проектів. Ми тепер працюємо над проектом «Київське християнство». Цей науковий проект має важливий суспільний вимір, через нього ми скажемо світу, що являє собою києво-християнська традиція. Цей проект благословив Синод єпископів, блаженний Філарет (Київського патріархату). Тому невеликий, мобільний, свідомий свого покликання колектив має право на життя. За роки його існування ми бачимо, що створена справжня історична археографічна школа в Україні. І це є надважливо.

Р.М. Кушнір, чл.-кор. НАН України, директор Інституту прикладних проблем механіки і математики НАН України:

Приємно усвідомити, що наукова школа проф. Я. Дашкевича збережена. Найважливішою у науці є тяглість поколінь. В ухвалі нашого засідання ми повинні відмітити, що стоїмо за збереження як Львівського відділення Інституту української археографії та джерелознавства, так і самого цього Інституту. Також треба відмітити різну палітру наукових тем, які досліджуються у Відділенні та згадати людей, котрі співпрацювали і співпрацюють з ними. Львівське відділення – науковий академічний центр, який координує співпрацю багатьох проектів у різних наукових середовищах. Ті знання, які передають його працівники у різні колективи, є важливою науковою справою. Вважаю, що ця наукова школа має велику перспективу свого розвитку. Те, що вони роблять, викликає повагу.

В.П. Мельник, професор, декан філософського факультету Львівського національного університету ім. Івана Франка:

Пропоную підтримати наукові напрямки досліджень Львівського відділення Інституту археографії. Ми маємо наукову школу проф. Ярослава Дашкевича. Тут дуже аргументовано прозвучало, що школа існує в ідеях, працях. Наукова інституція виграє, коли вона має титульну конференцію. Відділення також мусить її мати. Також маємо підкреслити важливість і значимість досліджень Львівського відділення у масштабах цілої України. Продукція колективу Львівського відділення Інституту археографії вражає за науковою якістю і масштабом. Цей колектив має міцне підґрунтя у наукових традиціях Михайла Грушевського та Ярослава Дашкевича. Тематика має виграшні моменти, що стосуються надважливих, з огляду на суспільне значення, досліджуваних історичних напрямів. Слабим місцем Відділення з точки зору формальної логіки є формальні вимоги щодо існування відділень. З огляду на результативність праці науковців Відділення Національна академія наук якраз і повинна зробити все, щоб цей колектив мав забезпечення від держави для перспектив свого розвитку. Науковцям хочу щиро побажати подальших успіхів. Від почутого і побаченого тут я отримав просто задоволення.

Академік НАН України З.Т. Назарчук, вислухавши пропозиції, які прозвучали, відзначив, що багато із сказаного в обговоренні відображено в розданому учасникам засідання проекті ухвали. Важливою була думка фахівців про значення праці колективу не лише для Західного регіону України, а й для всієї нашої держави. Він також підкреслив, що наукові видання Відділення здійснюються виключно за рахунок спонсорських коштів, що по суті є вкладенням додаткових (позабюджетних) коштів в інтелект нації. Бюджетне фінансування цього невеликого колективу є недостатнім, на сьогоднішній день працівники отримують 80 відсотків від посадових окладів. Тому ми повинні говорити про потребу покращання цієї ситуації. Тим паче, що результативність праці колективу, у тому числі і міжнародної, є досить високою. Справді, за час свого існування Відділення провело 112 конференцій, серед яких 5 міжнародних картографічних, 22 міжнародні геральдичні, 22 з історії релігій в Україні. У цьому контексті треба відмітити, що невеликий мобільний колектив, як академічне наукове ядро, створив за своїми профільними напрямами спеціалізовані творчі осередки із науковців вищої школи, яких об’єднав за спільною тематикою досліджень. В сукупності такі осередки є об’єднаннями однодумців і фактично розширюють кількісний склад Відділення. У цьому є колосальний сенс наукової парадигми Відділення, а також її фундаментальність.

УХВАЛА

1. Доповідь керівника Львівського відділення Інституту української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України, доктора історичних наук, професора М.М. Капраля взяти до уваги.
2. Вважати, що результати роботи Відділення є актуальними, вагомими і такими, що дають підстави підтримати діяльність колективу як окремої структурної одиниці Інституту української археографії та джерелознавства імені М.С.Грушевського НАН України у м. Львові.
3. Установам Відділення суспільних і гуманітарних наук Західного наукового центру вважати археографічну діяльність та публікацію історичних джерел західноукраїнського регіону одним із пріоритетних напрямків досліджень (відповідальний – керівник Відділення суспільних і гуманітарних наук ЗНЦ академік НАН України С.П. Павлюк)
4. Підтримати виконання Львівським відділенням міждисциплінарного проекту «Атлас українських історичних міст» як наукової праці, актуальної та суспільно вагомої на загальноукраїнському рівні. Просити Відділення історії, філософії та права НАН України включити цей проект до пріоритетних. Для кращого наукового забезпечення проекту рекомендувати кадрово посилити Відділення трьома ставками наукових співробітників.
5. Рекомендувати Львівському відділенню Інституту української археографії та джерелознавства імені М.С.Грушевського НАН України:

– забезпечити міждисциплінарне вивчення з таких напрямків української гуманітарної науки: історія картографії на українських землях; міська та територіальна геральдика українських земель від давнини до сьогодення; історико-урбаністичні студії ранньомодерного часу; історія Церкви на українських землях XVII-XVIII ст.; творча та наукова спадщина визначних діячів української історії та культури нового та новітнього періодів;

– активізувати роботу з підготовки наукових кадрів вищої кваліфікації, забезпечивши протягом 2014-2019 рр. захисти не менше 1 докторської та 4 кандидатських дисертацій;

– посилити співпрацю з профільними науковими установами соціогуманітарних досліджень в Україні: Інститутом археології, Інститутом історії України, Інститутом народознавства, Інститутом сходознавства НАН України, а також з відповідними кафедрами вищих навчальних закладів;

– розширити інформаційне наповнення веб-сторінки Відділення в мережі Інтернет, забезпечивши її систематичне оновлення;

– зміцнювати міжнародні наукові зв'язки, розробляти спільні наукові проекти, активно залучати гранти, кошти вітчизняних і закордонних фондів для виконання наукових робіт;

(відповідальний – керівник Львівського відділення Інституту української археографії та джерелознавства ім. М.С.Грушевського НАН України М.М. Капраль).

6. Ухвалу скерувати до Відділення історії, філософії та права НАН України

(відповідальні: учений секретар Західного наукового центру В.В. Корній; керівник Львівського відділення Інституту української археографії та джерелознавства ім. М.С.Грушевського НАН України М.М. Капраль).

7. Контроль за виконанням цієї ухвали покласти на Відділення суспільних і гуманітарних наук ЗНЦ НАН і МОН України

(відповідальний – керівник Відділення суспільних і гуманітарних наук ЗНЦ академік НАН України С.П. Павлюк).