Західний науковий центр НАН України та МОН України

Звіт засідання Ради Західного наукового центру НАН України і МОН України від 17 травня 2013 року

(Зала засідань вченої ради Львівського національного аграрного університету)

Присутні: 22 члени Ради (з 40).

Головуючий на засіданні: голова Західного наукового центру академік НАН України Зіновій Теодорович Назарчук.

Порядок денний:

  1. Привітання з нагоди Дня науки та нагородження науковців.
  2. Аграрна наука і практика: результати і завдання.
  3. Поточні питання.

Привітання з нагоди Дня науки.

Засідання Ради відкрив голова ЗНЦ академік НАН України Назарчук З.Т., який привітав усіх присутніх з професійним святом – днем науки, побажав усіляких успіхів на науковій ниві. Назарчук З.Т. коротко ознайомив присутніх із станом науки у Львівській області. На Львівщині наукові дослідження і розробки у 2012 році виконували 75 організацій. Кількість працівників наукових установ порівняно з попереднім роком залишилася майже незмінною. Серед виконавців наукових та науково-технічних робіт – 214 докторів і 1019 кандидатів наук. За кількістю наукових організацій, докторів і кандидатів наук Львівщина посідає третє місце в Україні. Науковими організаціями Львівщини у 2012 році виконано майже 1,9 тис. науково-технічних робіт на суму 300, 8 млн грн.

Зокрема, на створення нових видів техніки було скеровано 85 розробок. За пріоритетними напрямами розвитку науки і техніки науковці області виконали 265 наукових розробок на суму 88,5 млн грн.

Зіновій Теодорович з приємністю повідомив, що науковці Західного регіону вкотре удостоєні Державних премій в галузі науки і техніки та низки інших нагород (Указ Президента України № 278/2013 Про відзначення державними нагородами України з нагоди Дня науки та Указ Президента України № 279/2013 Про присудження Державних премій України в галузі науки і техніки 2012 року).

У зборах також взяли участь і представники органів місцевої влади та самоврядування. Зокрема:

  • Гураль Вадим Петрович – заступник голови – керівник апарату Львівської обласної державної адміністрації,
  • Качмарик Ярослав Дмитрович - голова постійної комісії з питань бюджету, соціально-економічного розвитку та комунальної власності Львівської обласної ради,
  • Кулинич Ірина Вікторівна – директор департаменту економічної політики міської ради Львова.

Гураль Вадим Петрович – заступник голови – керівник апарату Львівської обласної державної адміністрації

До слова акад. Назарчук З.Т. запросив заступника голови – керівника апарату Львівської облдержадміністрації Гураля Вадима Петровича, який привітав присутніх з днем науки та зачитав привітання від голови Львівської обласної державної адміністрації Шемчука В.В. Відповідно до Розпорядження голови ЛОДА кращим науковцям вручив почесні грамоти і подяки від Львівської ОДА., зокрема:

    Почесною грамотою облдержадміністрації нагороджено:

  • БОРЕЦЬКОГО Юрія Романовича - доктора біологічних наук, старшого наукового співробітника Інституту біології клітини НАН України
  • ЧЕКУРІНА Василя Феодосійовича - доктора фізико-математичних наук, професора, завідувача відділу математичних проблем механіки неоднорідних тіл Інституту прикладних проблем механіки і математики ім. Я.С. Підстригача НАН України
  • КУНТОГО Ореста Івановича - доктора технічних наук, професора, завідувача кафедри хімії Академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного
  • ВЛОХА Володимира Григоровича - доктора сільськогосподарських наук, професора Львівського національного аграрного університету
  • ФЕДОРЧУКА Анатолія Олександровича - доктора хімічних наук, професора Львівського національного університету ветеринарної медицини та біотехнологій імені С.З. Ґжицького
  • МУРАВСЬКОГО Леоніда Ігоровича - доктора технічних наук, старшого наукового співробітника, завідувача відділу Фізико-механічного інституту ім. Г.В. Карпенка НАН України
  • Подяку голови облдержадміністрації оголошено:

  • ТРОХИМЧУКУ Андрію Дмитровичу - докторові фізико-математичних наук, старшому науковому співробітнику, провідному науковому співробітникові Інституту фізики конденсованих систем НАН України
  • ШАХОВСЬКІЙ Наталії Богданівні - докторові технічних наук, доценту Національного університету "Львівська політехніка"
  • КИЦІ Андрію Романовичу - кандидатові хімічних наук, старшому науковому співробітнику Відділення фізико-хімії горючих копалин Інституту фізико-органічної хімії і вуглехімії ім. Л.М. Литвиненка НАН України
  • РОМАНЮКУ Роману Романовичу - кандидатові фізико-математичних наук, завідувачу відділу Західного наукового центру НАН України і МОН України.

Доктор технічних наук, професор, завідувач кафедри хімії Академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного Кунтий Орест Іванович

З вітальним словом звернувся до присутніх Качмарик Ярослав Дмитрович - голова постійної комісії з питань бюджету, соціально-економічного розвитку та комунальної власності Львівської обласної ради.


Качмарик Ярослав Дмитрович - голова постійної комісії з питань бюджету, соціально-економічного розвитку та комунальної власності Львівської обласної ради

У вітальному слові Ярослав Качмарик подякував за розвиток наукових шкіл Львівщини та побажав нових досягнень і наукових розробок, які прославлять Львівщину та Україну. Зокрема, він наголосив на важливості поєднання науки і практики, на необхідності модернізації виробничих потужностей області, що неможливе без науки. Вітаючи присутніх з Днем науки, Ярослав Качмарик зазначив, що Львівська обласна рада з розумінням ставиться до потреб науковців та підтримує вітчизняну науку, зокрема започаткувавши премії Львівської обласної ради для науковців, в тому числі і для молодих. Завершуючи виступ, Ярослав Качмарик від імені голови обласної ради Петра Колодія подякував науковцям за вагомий особистий внесок у розвиток вітчизняної науки, багаторічну сумлінну працю, високий професіоналізм і, з нагоди свята, вручив Грамоти Львівської обласної ради:

  • кандидату біологічних наук, науковому співробітнику Інституту біології клітини НАН України Андрієві Закальському,
  • доктору технічних наук, професорові кафедри автомобільних шляхів Інституту будівництва та інженерії довкілля Національного університету «Львівська політехніка» Христині Соболь.

Також з вітальним словом до науковців Західного регіону України звернулася Кулинич Ірина Вікторівна – директор департаменту економічної політики міської ради м. Львова. Вітаючи присутніх з Днем науки, вона відзначила, що Львів гордиться високим науково-освітнім потенціалом, відомими у світі науковими школами як в університетах, так і в установах Національної академії наук України та галузевих академій. Львівська мілька рада покладає на науковців великі надії у вирішенні щоденних проблем та у забезпеченні інвестиційної привабливості міста Львова. Ірина Вікторівна від імені міського голови Львова Садового Андрія Івановича вручила Подяки науковцям:

  • БОГУЦЬКОМУ Андрію Боніфатійовичу - професору кафедри геоморфології і палеогеографії Львівського національного університету імені Івана Франка,
  • СТЕЛЬМАЩУК Галині Григорівні - докторові мистецтвознавства, професору, члену-кореспонденту Національної академії мистецтв України, завідувачу кафедри Львівської національної академії мистецтв.

Кулинич Ірина Вікторівна вручає Подяку Богуцькому Андрію Боніфатійовичу

Академік Назарчук З.Т. подякував представникам місцевої влади за привітання та відзначення кращих науковців і подарував від імені науковців регіону книгу «Будуємо Україну разом» Видавничого центру «Схід-Захід», у якій представлено Західний та Донецький наукові центри НАН України і МОН України.


Боярчук Віталій Мефодійович, перший проректор Львівського національного аграрного університету

До привітань науковців долучився перший проректор Львівського національного аграрного університету Боярчук Віталій Мефодійович, який ознайомив присутніх з досягненнями науково-педагогічного колективу та студентів Львівського національного аграрного університету. Історія університету розпочинається ще з 9 січня 1856 року, коли в селі Дубляни під Львовом на кошти і під патронатом Галицького господарського товариства була відкрита рільнича школа. Школа розпочала підготовку господарів-практиків, які були здатними кваліфіковано і самостійно вести великі господарства. Саме в цей час були закладені надійні підвалини під майбутню будівлю сільськогосподарської науки та освіти в Галичині. У 1901 році Вищій рільничій школі у Дублянах було присвоєно статус Академії на підставі ухвали міністра землеробства Австро-Угорщини.

У цей період відкрито перші кафедри: рільництва і рослинництва, сільської адміністрації, сільської інженерії, а також станцію випробування сільськогосподарської техніки при ній, збудовано хімічний корпус і павільйон механізації, розширено гуртожиток, закладено водогін. Приєднання західних областей України до Польської держави вплинуло на розвиток подій у Дублянах. Потреба вишколу щораз більшої кількості студентів, брак навчальних площ, неможливість нового капітального будівництва в післявоєнний час змусили дирекцію Академії та владні структури шукати виходу із скрути в об’єднанні з вищими навчальними закладами Львова.

Таким чином Академія втратила автономію та увійшла до складу Львівської політехніки. На базі Академії у листопаді 1919 р. було створено рільничо-лісовий факультет Львівської політехніки. Перші три семестри навчання відбувалися у Львові, а три наступні - в Дублянах. У 1929-1934 рр. на факультеті навчався видатний політичний діяч України Степан Бандера.

Після Другої світової війни рільничо-лісовий факультет Львівського політехнічного інституту відновлює свою роботу. Розвиток продуктивних сил західноукраїнського краю вимагав збільшення кількості фахівців сільськогосподарського виробництва, розширення спектра спеціальностей, тому на базі факультету за рішенням Ради Міністрів СРСР і наказом міністра вищої освіти СРСР від 30 вересня 1946 року створено Львівський сільськогосподарський інститут.

В інституті поступово створювалися нові факультети: агрономічний,механізації сільського господарства, землевпорядний, економічний, сільської архітектури і будівництва Епізодично працювали плодоовочевий, лісомеліоративний, електрифікації сільського господарства.

У 60-х роках ХХ ст. в Дублянах будуються нові навчальні корпуси, їдальня, побутовий комбінат, багатоповерхові житлові будинки, зростає студентське містечко. Постановою Кабінету Міністрів України від 5 вересня 1996 р. на базі сільськогосподарського інституту створено Львівський державний аграрний університет.

24 березня 2008 року згідно з Указом Президента України Львівському державному аграрному університету надано статус національного. Зараз університет - сучасний багатопрофільний навчальний заклад, на шести факультетах якого навчається за 15 напрямами та 20 спеціальностями понад 10 тисяч студентів, понад 2 тисячі осіб щороку підвищують свою кваліфікацію в Інституті післядипломної освіти. Окрім того, у 8 коледжах університету навчається понад 8 тисяч студентів. На 37 кафедрах університету працюють відомі вчені, досвідчені педагоги, серед яких 57 докторів наук, професорів та понад 300 кандидатів наук, доцентів.

Аграрна наука і практика: результати і завдання.

З доповіддю «Аграрна наука і практика: результати та завдання (тваринництво та ветеринарна медицина)» виступив директор Інституту біології тварин НААН академік НААН В.В. Влізло.


Директор Інституту біології тварин НААН академік НААН В.В. Влізло

Він поінформував, що на теренах Західного регіону України працюють такі установи в галузі тваринництва та ветеринарної медицини:

    Інститути НААН:

  • Інститут біології тварин
  • Інститут сільського господарства Карпатського регіону
    • Закарпатська ДСГДС
    • Буковинська ДСГДС
    • Прикарпатська ДСГДС
  • Інститут сільського господарства Західного Полісся
    • Волинська ДСГДС
    • Відділення крайової епізоотології

    Станції:

  • Тернопільська ДСГДС Інституту кормів та сільського господарства Поділля
  • Хмельницька ДСГДС Інституту кормів та сільського господарства Поділля
  • Львівська ДСГДС Інституту рибного господарства
  • Закарпатська НДС лососівництва та відтворення зникаючих видів риб Інституту рибного господарства.

    У Західному регіоні України працюють академіки НААН:

  • Снітинський В.В.,
  • Влізло В.В.,
  • Дроник Г.В.,
  • Грициняк І.І.
  • та члени-кореспонденти НААН

  • Ратич І.Б.,
  • Федорук Р.С.,
  • Седіло Г.М.,
  • Гунчак В.М.,
  • Кирилів Я.І.,
  • Коцюмбас І.Я.,
  • Цвігун А.Т.,
  • Мандигра М.С.

Є наукова співпраця установ НААН з установами НАН України (Інститут біології клітини) та НАМН (Інститут патології крові та трансфузійної медицини), вищими навчальними закладами: МОН України (Львівський національний університет ім. Івана Франка, НУ “Львівська політехніка”), МОЗ України (Львівський національний медичний університет ім. Д. Галицького), з установами інших країн (Польща, Словаччина, Німеччина, Австрія та ін.).

Які ж основні завдання аграрної науки?

  • Підготовка кадрів вищої кваліфікації через аспірантуру та докторантуру.
  • Науковий супровід ведення галузей тваринництва (скотарство, свинарство, птахівництво, вівчарство, рибництво, бджільництво, хутрове звірівництво) та реалізація Національної програми “Відроджене скотарство”.
  • Наукове забезпечення ветеринарної медицини (вивчення етіології, патогенезу, діагностики, лікування, профілактики хвороб тварин; якість та безпека продуктів харчування; реєстрація ветеринарних препаратів, кормів і кормових добавок)
  • Запровадження новітніх біотехнологічних розробок та впровадження їх у виробництво.

Основні напрями наукових досліджень:

  • вивчення фундаментальних проблем фізіології та біохімії сільськогосподарських тварин і птиці;
  • дослідження теоретичних основ живлення та трансформації поживних речовин у продукцію тваринництва;
  • дослідження молекулярних механізмів формування імунного потенціалу у тварин і розробка способів його підвищення;
  • розроблення біологічних основ підвищення продуктивності та резистентності;
  • розроблення нових конкурентоспроможних технологій виробництва біологічно активних речовин;
  • вивчення хвороб тварин, зокрема пріонних інфекцій та інших маловивчених хвороб (блутанг, хв. Шмаленберга), а також зоонозів;
  • дослідження мікотоксинів;
  • дослідження процесів метаногенезу у жуйних тварин;
  • розроблення біотехнологічних методів підвищення відтворювальної здатності тварин;
  • впровадження генетико-біохімічних тестів для інтенсифікації селекційного процесу у тваринництві;
  • розроблення способів одержання екологічно чистої продукції тваринництва;
  • розроблення нових і вдосконалення існуючих методик фізіолого-біохімічних досліджень та їх уніфікація.

Спільно з ЛНУ ім. І. Франка та англійськими вченими розпочато пріоритетні дослідження з використанням методів генної інженерії з виділення генів, їх клонування та ампліфікації у мікроорганізми, створення штамів мікроорганізмів, продуцентів нових ефективних антибіотиків, що мають широкий спектр дії, зокрема протиканцерогенну.

Спільно з Інститутом біології клітини НАН України створюються нові високопродуктивні штами каротиносинтезувальних дріжджів Phaffia rhodozyma. Використовуючи метод ступінчастої селекції, одержано колекцію штамів дріжджів P. rhodozymа, продуцентів каротиноїдів. Ця розробка у Всеукраїнських конкурсах «Винахід року» визнавалася кращою у номінації «Кращий винахід від Львівської області».

Отримано селенорезистентні штами дріжджів S. cerevisiae і P. rhodozymа, біомаса яких містить органічні сполуки селену. Розробка має важливе прикладне значення для одержання селеновмісних органічних кормових добавок, які підвищують резистентність і продуктивність тварин, а також є ефективними для лікування та профілактики недостатності селену у тварин.


Дія дріжджів на організм тварин:

  • Запобігає колонізації шлунково-кишкового тракту патогенними мікроорганізмами.
  • Стимулює ріст ендогенних лакто- та біфідобактерій.
  • Адсорбує мікотоксини.
  • Змінює окисновідновний потенціал приепітеліального шару.
  • Стимулює імунну функцію.
  • Посилює ензимну активність травного тракту.
  • Стимулює синтез лактази, мальтази та сахарази.

Які проблеми аграрної науки?

  • Недостатня увага з боку держави до фінансування аграрної науки.
  • Відсутність фінансування на придбання нового сучасного обладнання гальмує розвиток передових технологій.
  • Низька зарплата спричиняє втрату талановитих молодих науковців за межами України.
  • Незавершеність і недосконалість доведення до кінцевих етапів апробації та впровадження наукових розробок.
  • Відсутність фінансування фізіологічних дворів і експериментальної бази.
  • Недостатнє сприйняття вітчизняної науки та власних розробок через.
  • Відсутність патріотизму та критичне чи негативне ставлення керівників різного рівня
  • Надмірне рекламування зарубіжного
  • Зацікавленість у просуванні на український ринок іноземних розробок

Пропозиції для Ради Західного наукового центру:

  • Сприяння у проведенні спільних наукових досліджень аграрних інститутів та університетів з установами НАН України та інших організацій, зокрема спільних грандів вітчизняних та міжнародних.
  • Співпраця у методичному та приладному забезпеченні установ НАН України, НААН, ВНЗ.
  • Створення єдиного координаційного науково-організаційного центру під керівництвом голови чи заступника ОДА та аграрної комісії облради з питань наукового забезпечення сільського господарства.
  • Створення творчих наукових колективів для виконання актуальних для регіональної влади завдань.
  • Забезпечення повноцінного взаємовигідного функціонування циклу “держава-наука-бізнес-виробництво-споживач”.
  • Розробити каталог інноваційних івестиційно привабливих розробок установ ЗНЦ і визначити можливості їх використання.
  • Науково обґрунтувати систему освоєння інноваційних біотехнологічних і нанотехнологічних розробок з виробництва лікарських препаратів і БАД, що містять вітаміни, каротиноїди, мікроелементи і домогтися фінансування за кошти державних та приватних організацій.
  • Узагальнити розробки установ ЗНЦ з покращення біологічної та харчової цінності продукції тваринництва і розробити регіональну систему збагачення сировини та продуктів харчування ессенціальними мікроелементами.

Директор Інституту сільського господарства Карпатського регіону член-кореспондент НААН Седіло Г.М. озвучив «Стратегію поєднання агропромислового виробництва та збереження ландшафтів і рекреаційних зон Карпатського регіону».


Директор Інституту сільського господарства Карпатського регіону член-кореспондент НААН Седіло Г.М.

Сільське господарство України - найбільш природомістка галузь, що має могутній природно-ресурсний потенціал, який включає 41,84 млн. гектарів сільськогосподарських угідь (69,3 % території України), в тому числі 33,19 млн. гектарів ріллі (55 %), 7,63 млн. гектарів природних кормових угідь - сіножатей і пасовищ (12,6 %). У сільськогосподарському виробництві щороку використовується понад 10,9 млрд. куб. метрів води, або 36,4 % її загального споживання. Водночас за масштабами і характером впливу на навколишнє природне середовище його також слід віднести до найпотужніших антропотехногенних чинників. Розораність сільськогосподарських угідь досягла 72 відсотків, а в ряді регіонів перевищує 88 відсотків. До обробітку залучені малопродуктивні угіддя, включаючи прируслові луки і пасовища та схилові землі. Якщо Україна в Європі займає 5,7 відсотка території, то її сільськогосподарські угіддя - 18,9 відсотка, а рілля - 26,9 відсотка. Ефективність використання земель в Україні значно нижча, ніж у середньому по Європі. Деструктивні процеси руйнують не тільки ґрунтовий покрив, а й всю ландшафтну сферу України. Одним із основних дестабілізуючих факторів визнається рілля, тому питання оптимізації співвідношення земельних угідь повинні вирішуватися в першу чергу. За розрахунками українських вчених, в державі необхідно зменшити площу ріллі на 10 млн. га, щоб довести розораність території до 40 %, збільшити площу лісів, полезахисних смуг, природних кормових угідь, рекреаційних площ тощо.

Згідно із "Основними напрями державної політики України у галузі охорони довкілля, використання природних ресурсів та забезпечення екологічної безпеки" в умовах, що склалися нині в Україні, стратегія системи сільськогосподарського природокористування має передбачати: формування високопродуктивних і екологічно стійких агроландшафтів; гармонійне поєднання механізму дії економічних законів і законів природи в межах території з урахуванням лімітуючих чинників навантаження на сільськогосподарські угіддя, біологічні ресурси та ландшафти; впровадження вимог щодо екологічної безпеки в системі сільськогосподарського природокористування та ін. Тому особливе значення для подолання екологічної кризи, для зменшення техногенного навантаження на навколишнє середовище, для припинення його прогресуючих забруднення, деградації та виснаження ресурсів мають розробка й практична реалізація широкомасштабних заходів, спрямованих на екологічно безпечну інтенсифікацію та організацію виробництва в національному АПК. Це необхідно для того, щоб в першу чергу перевести його на модель сталого, екологічно зрівноваженого і ефективного розвитку. Оскільки в агропромисловому виробництві використовується величезна кількість природних ресурсів (зокрема – земельних і водних), а його вплив поширюється майже на 80 % загальної площі України, то цілком зрозуміло, чому це завдання слід вважати першочерговим і надзвичайно важливим.

Деградація та забруднення навколишнього природного середовища – це наслідки надмірного залучення земельних ресурсів до використання в аграрній сфері, зростання антропотехногенних навантажень до критичних рівнів, порушення екологічно допустимих співвідношень, між первісною природою і сільськогосподарськими угіддями; між окремими видами угідь (орними землями, кормовими угіддями й багаторічними насадженнями); між лісовими та сільськогосподарськими угіддями тощо. Вони ж, у свою чергу, здебільшого зумовлені недосконалою концепцією розвитку АПК, екстенсивною, енерго- і ресурсномісткою моделлю ведення аграрного виробництва.

Частка чотирьох областей, що входять до складу Карпатського регіону в національному територіальному вимірі, становить 9,4%. У Карпатському регіоні проживає 13,1% загальної чисельності населення та 21% сільського населення. При середньому по Україні показнику питомої ваги сільського населення – 31,9%, в Карпатському регіоні його значення становить 51,3% і коливається від 39,7% у Львівській області до 62,9% - у Закарпатській. При цьому майже на 40% вищим, порівняно із середнім в Україні загалом, є показник густоти населення. Попри наявний природно-ресурсний потенціал Карпатського регіону, внесок його областей у виробництво Валового регіонального продукту є порівняно незначним – 8,6%. Області, що входять до складу Карпатського регіону, відзначаються порівняно багатоплановими факторними природно-ресурсними і соціально-економічними особливостями, синергетичний ефект впливу яких зумовлює стан розвитку регіонального АПК.

Істотним чинником, що визначає рівень продуктивності аграрно-промислової сфери Карпатського регіону, є структура і якість земельних угідь. У цьому регіоні частка ріллі є порівняно нижчою (в середньому 60,4%), ніж у загальнодержавному вимірі (близько 78%). Однак в обох випадках зазначені показники далекі від європейських стандартів, що передбачають відведення під дану категорію земель не більше 30% території. При цьому надзвичайно гострою проблемою регіонального землекористування, що потребує активної й дієвої державної політики щодо її розв’язання, є розораність схилових і деградованих ґрунтів, частка площ яких у Карпатському регіоні порівняно вища. Їх використання в активній сільськогосподарській діяльності нищівно руйнує екосистему Карпатського регіону, масштаби цього останніми роками набирають загрозливого, а місцями – незворотного, характеру.

Настійна вимога запровадження економічно-ефективних і екологічно-безпечних систем збалансованого ведення сільськогосподарських галузей потребує зваженого й раціонального підходу до використання природних кормових угідь, питома вага яких у структурі сільськогосподарських земельних ресурсів Карпатського регіону є значно вищою – 35,2%, ніж загалом в Україні (19,0%) і коливається від 23,1% - у Чернівецькій області до 49,9% - на Закарпатті. Навіть фрагментарний аналіз окремих виробничо-економічних показників переконливо свідчить про низьку ефективність використання в Карпатському регіоні земельних ресурсів та інших факторів виробництва. Такий стан слід розцінювати в контексті доволі вагомих загроз продовольчій безпеці не тільки щодо регіонального виміру, але й у національному масштабі загалом. Системний характер нагромаджених у Карпатському регіоні проблем і критичність становища галузей аграрно-промислового виробництва потребує зваженого переосмислення й глибокого усвідомлення наступних, істотних на наш погляд, аспектів.

Динамічність світових господарських процесів, глобалізація ринкового простору, прагматична та експансіоністська економічна поведінка потужних гравців на ринку агропродовольчої продукції дедалі відчутніше обмежуватимуть можливості й рамки застосування протекціоністської політики держави щодо захисту вітчизняних товаровиробників. За цих умов без забезпечення відповідного рівня конкурентоспроможності вітчизняної агропромислової сфери держава опиниться в ролі аутсайдера із сировинною спеціалізацією, в тому числі, на виробництві екологічно обтяжливих видів агропродукції. Господарська система Карпатського регіону, зважаючи на його географічне розташування, однією із перших зазнає можливих наслідків економічної неконкурентоспроможності.

Стратегічними науково обґрунтованими засадами результативного поєднання агропромислового виробництва та збереження ландшафтів і рекреаційних зон, яке забезпечить найвищу віддачу їх ресурсного потенціалу є:

  • формування раціональної екологічно збалансованої системи землекористування на основі ландшафтно-адаптивного підходу до організації території з метою гармонізації антропогенно модифікованих комплексів та природних ландшафтів і забезпечення сталого їх функціонування й збереження цілісності шляхом виведення з активного землеробства 309,5 тис. га малопродуктивних земель під природні кормові угіддя, заліснення, створення рекреаційних зон;
  • реалізація науково обґрунтованої еколого адаптивної стратегії моделювання агроландшафтів, визначальними пріоритетами якої є ефективне використання зональних ресурсних особливостей регіону, потенційної родючості земель, впровадження ґрунтоохоронних систем землеробства, наукоємних технологій ведення галузей рослинництва і тваринництва, збереження природних територіальних систем;
  • теоретичне обґрунтування та практичне впровадження перспективних напрямів розширення та ефективного використання рекреаційного потенціалу, його функціональної здатності в системі цілісної динамічної системи ресурсів;
  • поглиблений системний еколого-ландшафтний моніторинг, прогнозне планування та ефективне використання зонального ландшафтного потенціалу як цілісної природноекономічної системи, розробка екологічної політики та довгострокових природоохоронних програм.

Доповідь про стан ґрунтів сільськогосподарського призначення в Західному регіоні України та перспективи агрохімічного забезпечення аграрного виробництва виголосив проректор з наукової роботи ЛНАУ Лопушняк В.І.


Проректор з наукової роботи ЛНАУ Лопушняк В.І.

Ґрунтовий покрив є одним із основних компонентів довкілля, що виконує важливі біосферні функції та слугує матеріальною основою аграрного виробництва. Охорона ґрунтів, відновлення їх родючості і раціональне використання повинні бути ключовою ланкою державної політики, оскільки стан ґрунтів визначає характер життєдіяльності людства і вирішальним чином впливає на довкілля.

В Україні ґрунтовий покрив достатньо детально вивчений, розроблені науково-практичні рекомендації із ефективного його сільськогосподарського використання. Проте, останні десятиліття відзначаються розвитком інтенсивних процесів деградації в усіх ґрунтово-кліматичних зонах. Моніторинг динамічних змін агрохімічних показників грунту свідчить про стійку тенденцію до зниження рівня родючості та погіршення загальної екологічної ситуації.

Дослідники вказують на різні причини, серед яких найбільш важливим є:

  • високий ступінь розораності сільськогосподарських угідь;
  • вдинамічний розвиток процесів ерозії;
  • вагрохімічна та агрофізична деградація ґрунтів;
  • впостійне збільшення площ кислих, солонцюватих та засолених ґрунтів;
  • впогіршення водного режиму меліорованих земель, що супроводжується вторинним заболочуванням, підтопленням або переосушенням тощо;
  • внедотримання, а часто і відсутність науково-обґрунтованого чергування культур у сівозміні, зростання площ із беззмінним вирощуванням технічних культур, щорічний винос елементів живлення у яких сягає 500-600 кг/га;
  • зростання засмічення полів злісними багаторічними бур’янами, деревинно-кущовою рослинністю, що слугує резерватом розвитку шкідників і хвороб

Якщо оцінювати ступінь розораності сільськогосподарських угідь Західного регіону України, то слід відзначити, що у всіх областях цей показник є близьким до середніх показників по Україні. Крім Хмельницької і Тернопільської області, яка відзначається одним із найвищих ступенів розораності в державі. Ґрунтовий покрив Західних областей України (ЗОУ) характеризується значною генетичною неоднорідністю і зміною агрохімічних властивостей у широкому діапазоні. Це обумовлено різноманітністю кліматичних умов, неоднорідністю рельєфу, умов зволоження, характеру рослинності тощо. Територія ЗОУ охоплює ґрунтово-кліматичні підзони Західного Полісся, Західного Лісостепу, Передкарпаття, Карпат, Закарпаття, які відзначаються певними кліматичними особливостями.

Гранулометричний склад, та агрофізичні властивості ґрунтів території, а також режим зволоження обумовлюють високу здатність ґрунтів до запливання та утворення кірки на поверхні ґрунту. Це визначає особливості технологічних процесів під час вирощування переважної більшості сільськогосподарських культур.

На переважній частині території існує висока загроза щодо переущільнення ґрунтового покриву. Це повинно визначати характер використання сільськогосподарської техніки, особливо важкої, яка все більшою мірою оснащується великими агрохолдингами. Ці агроформування у гонитві за високими прибутками часто забувають про охорону і збереження родючості ґрунтів, нещадно експлуатують особливо цінні ґрунти із високою біопродуктивністю.

У Західному регіоні порівняно невисокий ступінь поширення особливо цінних високопродуктивних земель. Відсоток високоцінних ґрунтів у переважній більшості областей у два рази є нижчим від показника по Україні. Проте, у Хмельницькій області показник використання особливо цінних земель більший на 10 % від середнього по Україні, а в Тернопільській області – у 1,8 рази Водночас, у Західних областях України гостро стоїть проблема вилучення із активного сільськогосподарського обробітку деградованих і малородючих ґрунтів сільськогосподарського призначення. Загальна площа таких земель сягає понад 1,8 млн. га, це понад третина усіх орних земель. Із них близько 1,1 млн. га потребують тимчасового (на декілька років) вилучення із проведенням агротехнічних заходів, які спрямовані на підвищення вмісту органічної речовини у ґрунті, посилення мікробіологічної активності грунту, відновлення «здоров’я» грунту тощо. Решта площ потребують переведення у інші категорії сільськогосподарських угідь, заліснення та самовідновлення.

Вилучення значної кількості деградованих та малопродуктивних ґрунтів із інтенсивного обробітку дозволить певною мірою стабілізувати негативну динаміку вмісту гумусу, яка спостерігається впродовж останніх турів обстеження практично у всіх областях Західного регіону України. Вміст гумусу є інтегрованим показником стану забезпечення рослин азотом, мірилом біопродуктивності грунту, стійкості агроценозу до антропопресингу. За даними ДУ Інститут охорони ґрунтів за останній (9-й) тур агрохімічного обстеження, порівняно з попереднім, відбулося суттєве зниження середньозваженого вмісту гумусу у ґрунтах Івано-Франківської, Львівської, Рівненської і особливо Волинської областей. Певною стабільністю показників із тенденцією до зниження відзначаються ґрунти Тернопільської, Закарпатської і Хмельницької областей. Відносна стабільність вмісту гумусу у ґрунтах Чернівецької області пояснюється вилученням певної кількості низькопродуктивних земель із орного клину. Натомість показники балансу гумусу вказують на загрозливі тенденції у переважній кількості областей Західного регіону України. Негативний баланс гумусу у Чернівецькій, Львівській і Хмельницькій області у 2010 році склав понад 0,4 т/га, у Рівненській області – більше 0,5 т/га. Нижчими показниками відзначалися Волинська, Івано-Франківська Закарпатська та Тернопільська області. Тенденції до зниження спостерігаються і за вмістом рухомих сполук фосфору у ґрунтах.

Якщо до 90-х років 20-го століття вміст рухомого фосфору поступово зростав унаслідок внесення фосфорних добрив. Від 1995 року (6-й тур обстеження) вміст фосфору поступово знижувався і середньозважений його вміст у переважній більшості областей знизився до 50-100 мг/кг. За останні роки відзначається суттєве зниження у ґрунтах показників вмісту обмінного калію до 40-60 мг/кг ґрунту у більшості областей Західного регіону. За даними науковців ЛНАУ вирощування культур без застосування агрохімічних засобів (внесення добрив) сприяє інтенсивному використанню ґрунтових запасів поживних речовин і негативному балансу фосфору в межах 100 кг/га і 200-250 кг/га калію за ротацію зерно-просапної плодозмінної сівозміни на темно-сірих опідзолених ґрунтах.

Одним із вагомих чинників погіршення стану біопродуктивності ґрунтів є підвищення їх кислотності, яка безпосередньо впливає на ріст і розвиток рослин, діяльність мікроорганізмів ґрунту, ступінь розчинності елементів живлення, коагуляцію і пептизацію колоїдів ґрунту, а також ефективності внесених добрив. Кисле середовище ґрунтового розчину обмежує одержання високих і якісних врожаїв сільськогосподарських культур. За різними оцінками недобір врожаю основних культур через підвищену кислотність ґрунтів щороку становить близько 1,3 млн. з. о. Найбільше знижуються валові збори зернових культур, просапних і технічних. Дані агрохімічної паспортизації свідчать, що у Західних областях площі під кислими ґрунтами постійно збільшуються. Найбільші площі сильно кислих ґрунтів зосереджені у Закарпатській, Рівненській, Волинській, Львівській областях. Постійно зростають площі кислих ґрунтів у Тернопільській і Хмельницькій областях. У ґрунтах чорноземного типу відбувається постійне підкислення внаслідок декальцинації зменшення ємності катіонного обміну.

Ерозія ґрунтів є одним із найнебезпечніших чинників деградації агроландшафтів в багатьох країнах, в тому числі і в Україні. Впродовж останніх десятиріч екологічні та економічні втрати аграрного виробництва від антропогенного посилення на ерозію ґрунту набули загрозливого характеру. Загалом по Україні близько 38 % площі ріллі піддається різного ступеня проявам ерозії. У Західних областях України проявляється більшою мірою водна ерозія (площинна і лінійна). Особливо інтенсивно це відбувається у Волинській, Львівській, Рівненській, Хмельницькій областях.

Одним із шляхів ефективної боротьби із проявами деградації ґрунтів, підвищення їх стійкості до антропогенного тиску, а також зростання їх ефективної родючості є застосування добрив. Проте рівень їх внесення в Україні є набагато нижчим від науково-обґрунтованих норм. Науково-обґрунтована норма внесення органічних добрив складає для зони Полісся близько 14 т/га, Лісостепу – 12 т/га. В Україні у 2011-2012 роках було внесено 0,5 т/га органічних добрив. У областях Західного регіону ці показники незначно відрізнялися від середніх по Україні. У всіх областях, крім Хмельницької, відзначалося зниження обсягів внесення органічних добрив з розрахунку на га площі посіву сільськогосподарських культур. Сучасне інтенсивне аграрне виробництво неможливе без застосування науково-обґрунтованих норм мінеральних добрив.

Хоча внесення мінеральних добрив в Україні поступово зростає (72 кг/га д. р. у 2012 р.) його обсяги не покривають витрат на формування врожаю. Сьогодні землеробство ведеться з повним ігноруванням закону повернення поживних речовин у ґрунт. Високі врожаї останніх років є результатом вичерпування природної родючості. Сучасний стан ґрунтового покриву обумовлений незбалансованим та безсистемним застосуванням добрив, на які лягає виключна функція поновлення запасів елементів живлення і органічної речовини в ґрунтах, що використовуються у сільськогосподарському виробництві. Співвідношення між азотом, фосфором і калієм складає 1:0,3:0,2, а науково-обґрунтоване – 1:0,9:0,8.

Ґрунтовий покрив деградує не лише через брак добрив, а й через їх невміле використання. Зокрема, у великих аграрних підприємствах, агрохолдингах використовують добрива у великих кількостях, а кількаразове внесення насамперед азотних добрив призводить до пришвидшення процесів деградації ґрунтів, посиленої мінералізації органічної речовини, забруднення агроценозів та навколишнього природного середовища. Заручниками у цій ситуації стають селяни, які здають свої паї в оренду великим орендаторам. Ті, як правило, не дбають про розширене відтворення родючості ґрунту.

З метою підвищення ефективності аграрного виробництва необхідно:

  • забезпечити раціональне використання і збереження ґрунтів як найважливішого компонента природного середовища;
  • забезпечити застосування ґрунтозахисних технологій та інших заходів з усунення забруднення і деградації ґрунтів під час здійснення господарської і інших видів діяльності;
  • забезпечити постійний моніторинг ґрунтів та агрохімічну паспортизацію земель сільськогосподарського призначення;
  • своєчасно виявляти негативні зміни стану ґрунтів і обов’язково вживати заходи з відновлення деградованих ґрунтів;
  • забезпечувати наукову обґрунтованість заходів з охорони ґрунтів;
  • забезпечувати гласність, повноту і достовірність інформації про стан ґрунтів, про обсяги застосованих заходів з охорони ґрунтів;
  • забезпечити участь громадськості у прийнятті рішень у галузі охорони ґрунтів; невідворотність відповідальності за шкоду, спричинену ґрунтам

На регіональному рівні доцільно:

  • Сформувати науково-обґрунтовану структуру земельних угідь із виведенням малопродуктивних і сильно еродованих земель із орного клину та переведення їх у інші категорії сільськогосподарських угідь.
  • Розробити заходи і провести хімічну меліорацію на сильно кислих ґрунтах, які потребують першочергового вапнування.
  • Враховуючи потужний науковий потенціал і достатню матеріально-технічну базу у Західному регіоні доцільно розробляти нові види органо-мінеральних і мінеральних добрив пролонгованої дії, регуляторів росту рослин та забезпечити їх виробниче випробування, для зменшення негативного впливу добрив на довкілля та зниження непродуктивних втрат агрохімічних засобів.
  • Забезпечувати дотримання законодавства у запровадженні сівозмін та уведення у сівозміни бобових культур та багаторічних бобових трав.
  • Проводити роз’яснювальну роботу серед населення і власників земельних паїв про стан ґрунтового покриву та необхідність його охорони.
  • Розробляти на регіональному рівні дієві механізми щодо контролю за станом земель сільськогосподарського призначення аж до запровадження можливості дострокового розірвання угоди про оренду землі із тими землекористувачами котрі не забезпечують відтворення родючості ґрунту.

В обговоренні доповідей взяли участь:

  • член-кореспондент НААН України, д.с.-г.н., професор Львівського національного аграрного університету Лихочвор В.В.;
  • д.е.н., професор, завідувач кафедри Львівського національного аграрного університету Костирко І.Г.;
  • доцент Львівського національного аграрного університету Микула О.Я.,
  • проректор з наукової роботи Національного лісотехнічного університету України професор Криницький Г.Т.
  • проректор з наукової роботи Тернопільського національного технічного університету імені Івана Пулюя професор Рогатинський Р.М.

Проректор з наукової роботи Тернопільського національного технічного університету імені Івана Пулюя професор Рогатинський Р.М.

Зокрема, член-кореспондент НААН України В.В. Лихочвор зупинився на перспективах розвитку рослинництва в Україні. Найціннішою особливістю рослинництва є здатність рослин – «зелених фабрик» – використовувати сонячну енергію і синтезувати в процесі фотосинтезу біологічно цінні речовини з необмежених енергетичних та сировинних ресурсів природного середовища (сонячна радіація, вода, азот, вуглекислий газ тощо). Саме ця властивість зелених рослин і визначає їх основоположне місце не тільки у харчовій піраміді живої природи, а й у житті людського суспільства. Сучасна стратегія розвитку рослинництва характеризується високою наукоємністю. Тому дуже важливо, яким шляхом розвиватиметься сільськогосподарське виробництво на початку ХХІ століття, які технології застосовуватимуться на полях України: інтенсивні, ресурсоощадні, біологічні, технології No-till чи інші. Адже модель технології впливає на економічні показники, екологічну ситуацію, стан ґрунтів – сприяючи підвищенню родючості чи, навпаки, їх деградації тощо. Модель технології визначатиме напрямок наукових досліджень, потребу експериментального обґрунтування окремих елементів технології, їх актуальність.

Незважаючи на вагомі успіхи у підвищенні врожайності, інтенсивна технологія створила не менш вражаючі проблеми в енергетичному балансі і, особливо, в екологічному. Не у всіх випадках підтверджувалась також економічна ефективність, особливо враховуючи значні дотації у сільськогосподарське виробництво у більшості країн світу. Все це спричинило пошуки біологічних (органічних) технологій. Головними ознаками біологічних технологій є ефективне використання сівозміни, удобрення за допомогою органіки, рослинних решток, сидератів, соломи тощо; повна відмова від застосування агрохімікатів. Розширення посівів багаторічних бобових трав (конюшина, люцерна та ін.) є обов’язковою умовою біологічних систем землеробства. Біологічні технології у рослинництві гармонійно поєднують досягнення природничих, біологічних, техногенних, організаційно-економічних, інформаційних сфер діяльності людини. Вони забезпечують одержання екологічно чистої продукції, а створені ними агрофітоценози стають важливою складовою агроландшафтів, які сприяють регенерації води і повітря, забезпечують екологічну чистоту природного середовища, підтримують безпеку і здоров’я людини. Проте відомо, що основним недоліком біологічних технологій є низька врожайність – наприклад, при переході на біологічне виробництво обсяги виробництва зерна в світі зменшилися б щонайменше вдвічі, що спричинило б повальний голод у світі.

За останні 3-5 років у рослинницьких технологіях відбулись революційні зміни, які стали можливими завдяки науково-технічному прогресу в аграрному виробництві. Основні з них такі. Багатопільні (6-10-пільні) сівозміни були майже повністю зруйновані, до речі, першими це зробили в США. У світі та Україні завершився перехід на вирощування сільськогосподарських культур у малоротаційних сівозмінах (2-3 поля), або беззмінному вирощуванню. У структурі посівних площ в Україні зернові культури займають 70%, тобто щонайменше 20% будуть висіватися зернові по зернових.

Експорт зерна з України:

  • 2009р – 20 млн т (зерно всіх культур);
  • 2008р – 25 млн т – ІІІ місце у світі!!! (пшениця – 9млн (7%); 6-та у світі; кукурудза - 5млн (6%); 4-та у світі; ячмінь - 6млн (35%); 1-ше місце у світі);
  • 2010р – 12 млн т, кукурудза -5млн, пшениця -4млн,ячмінь -2,7млн;
  • 2011р – 25 млн т – ІІІ місце у світі !!!

Дуже проблемним при побудові сівозмін з малою кількістю культур є соняшник, посівні площі якого в Україні перевищили 4 млн га! Це один із найгірших попередників для більшості культур. Тому дуже важливим позитивним моментом є розширення посівних площ ріпаку. Він не виснажує грунт, сприяє підвищенню його родючості, виконує фітосанітарну функцію, слугує добрим попередником для зернових культур. Розширення посівних площ цукрового буряку та сої теж сприятиме створенню короткоротаційних сівозмін. Гонитва за надприбутками не сприяє поверненню до сівозмін, адже вирощують переважно зернові культури, оскільки ринок потребує в основному зерно. Як це не парадоксально звучатиме, але повернутися до сівозмін примусять технології No-till, тому що монокультурне вирощування за технології прямої сівби – це прямий шлях до банкрутства. Перейти на мінімальний обробіток ґрунту, а згодом повністю відмовитись від нього (технології No-till) стало можливим завдяки широкому використанню гербіцидів суцільної дії (гліфосати – раундап). За такої технології з технічних засобів використовуються лише сівалки прямої сівби, а для боротьби з шкідливими організмами – обприскувач. З системи обробітку ґрунту вилучено цілий комплекс робіт, зокрема лущіння, дискування, оранка, боронування (закриття вологи), культивація, досходове та післясходове боронування, багаторазове розпушення міжрядь тощо.

Відбувається технічне переоснащення технологій у рослинництві. Створюються багатофункціональні агрегати, які дозволяють виконати різні операції за один прохід. Так, за допомогою грунтообробно-посівного агрегату якісно обробляється ґрунт і одночасно виконується сівба зернових, зернобобових, ріпаку та інших культур. Зменшується кількість проходів техніки по полю, менше руйнується важкою технікою структура ґрунту, економиться пальне.

В останні 10-15 років у сільському господарстві стали використовувати дуже досконалу техніку: обертові плуги, комбіновані знаряддя для підготовки ґрунту до сівби, грунтообробно-посівні агрегати, самохідні обприскувачі, зернозбиральні комбайни, комбайни для збирання цукрового буряку, картоплі тощо. Більшість агрегатів обладнані системами навігації GPS, що дозволяє використовувати техніку найбільш ефективно. Необхідно зазначити, що ця техніка працює на полях України, її достатньо для виконання всього комплексу сільськогосподарських робіт. Помилковим є твердження окремих посадовців чи навіть науковців про те, що в Україні не вистачає техніки. Вони порівнюють лише кількість одиниць, не враховуючи, що сучасна техніка високопродуктивна і замінює 10-20 одиниць старих моделей.

При вирощуванні просапних культур (цукровий буряк, картопля, кукурудза, соняшник та ін.) в останні 3-5 років повністю відмовились від розпушення міжрядь. Вилучення цього прийому технології тривалий час не сприймалося агрономами, проте зараз він не проводиться навіть у слабких господарствах. Основне завдання розпушення міжрядь – боротьба з бур’янами. У сучасних технологіях ця проблема вирішується за допомогою гербіцидів. Можна стверджувати, що гербіциди перемогли культиватор-розпушувач.

Ще одна можлива революція в технологіях, яка є на часі в Україні, це кардинальне зменшення (в 1,5-2,0 рази) норм висіву зернових культур. З нас сміються фахівці всього світу, довідавшись, що в Україні висівають 5-6 млн/га, або 300 кг/га і більше насіння озимої пшениці. Сучасні інтенсивні технології передбачають повне забезпечення елементами живлення. Для цього вносяться науково обґрунтовані норми мінеральних добрив. Основною ознакою сучасних інтенсивних технологій є широке застосування засобів захисту рослин для боротьби з бур’янами, шкідниками, хворобами, захисту від вилягання. Це стало базовою основою революційних змін у рослинницьких технологіях.

Що розвивати в Україні?

  • цукровий буряк, перспектива – лише біопаливо???
  • картоплярство,- переробка, біопаливо!!!
  • льонарство –повністю знищено –відродити- супер успішний бізнес;
  • овочівництво,
  • садівництво – яблука -4-е місце у світі ???
  • виноградарство,
  • хмелярство,
  • квітникарство,
  • бджолярство–1000т меду(2012р) вивезено в США та ЄС

Закриваючи засідання, академік НАН України З.Т. Назарчук, висловив подяку присутнім за те, що відгукнулись на запрошення Західного наукового центру і взяли участь у роботі Ради. Від імені Ради подякував керівництву Львівського національного аграрного університету за надану можливість для проведення засідання Ради та За результатами обговорення доповідей, які викликали значну зацікавленість у науковців прийнято ухвалу:

УХВАЛА

Ради Західного наукового центру НАН України і МОН України
м. Дубляни17 травня 2013 р.

Україна, яка має найкращі у світі природні та сприятливі кліматичні умови для сільськогосподарського виробництва, внаслідок технологічної відсталості та нераціональної організації реформованого аграрного сектору сьогодні не в змозі забезпечити своє населення доступною за ціною і достатньою за стандартними нормами харчовою продукцією. До того ж на внутрішньому ринку відбувається виштовхування вітчизняної продукції імпортною внаслідок її більш високої конкурентоспроможності, досягнутої за рахунок використання передових технологій.

В інтересах аграрного сектору України нині працює понад 11 тис. науковців (15% загальної чисельності науковців країни), у тому числі - 2,1 тис. докторів і кандидатів наук, понад 200 академіків та членів-кореспондентів. Аграрний сектор обслуговує Національна академія аграрних наук, в складі якої понад 120 наукових установ. На потреби цього сектору працює добре розвинута система навчальних закладів.

Однак рівень затребуваності результатів аграрної науки сільськогосподарським виробництвом залишається дуже низьким, що закономірно призво¬дить до зниження якості її функціонування. Головна причина полягає в тому, що в Україні не сформувалися крупні сільськогосподарські підприємства і не відбулася ринкова інтеграція фермерських господарств. Майже 70% господарств мають у своєму розпорядженні сільськогосподарські угіддя розміром до 100 га, що автоматично робить їх нездатними до використання сучасних дороговартісних технологічних і технічних засобів виробництва.

Зазначені проблеми аграрної науки виникли внаслідок низки причин, зокрема: спрямування науковими установами понад 90% усіх видатків з державного бюджету на соціальні виплати та відсутності видатків розвитку на оновлення матеріально-технічної бази вищих аграрних навчаль¬них закладів і наукових установ; невизначеності на державному рівні пріори¬тетних напрямів розвитку аграрної науки, що призводить до розпорошення фінансу¬вання науково-дослідних робіт; недосконалості формування дер¬жавного замов¬лення на наукову продукцію і відсутності ефективної системи впровадження наукових розробок в агропромислове виробництво; невідпо¬відності рівня ма¬теріально-технічної бази вищих аграрних навчальних закладів та наукових установ потребам сучасного аграрного виробництва.

З метою покращання ситуації з розвитком та результативністю науко¬вих досліджень у аграрній сфері Рада Західного наукового центру НАН України і МОН України ухвалила:

  1. Розробити пропозиції щодо координації фундаментальних і приклад¬них досліджень у галузі сільськогосподарських наук вищими навчальними за¬кладами, науковими установами НАН України та НААН у зоні діяльності Західного наукового центру.

    (відповідальні – академік НААН України В.В. Снітинський, д.ф.-м.н. Р.О. Влох; термін виконання – ІІІ кв. 2013 р.)

  2. З метою ефективного використання дослідно-експериментальної бази наукових установ НААН, НАН України Західного регіону для підго¬товки і підвищення фахового рівня наукових та науково-педагогічних працівників з пріоритетних напрямів фундаментальних і прикладних досліджень, залучення молодих кадрів у процес наукової та інноваційної діяльності рекомендувати створити науково-навчальні центри з правами Відділення цільової підготовки Львівського національного аграрного універ¬ситету, Львівського національного університету ветеринарної медицини і біотехнологій ім. С.З. Гжицького та інститутів НААН і НАН України.

    (відповідальні – академік НААН України В.В. Снітинський, академік НААН України В.В. Влізло, чл.-кор. НААН України Г.М. Седіло; чл.-кор. НААН України І.Я. Коцюмбас, академік НАН України А.А. Сибірний, чл.-кор. НААН України Я.І. Кирилів, професор М.П. Козловський).

  3. З метою збереження родючості ґрунтів звернутись до Мінагрополітики України з пропозицією знайти джерела та розробити механізми компенсації сільськогосподарським товаровиробникам затрат на вирощування багаторічних бобових та сидеральних культур, а також прискорити розроблення проектів землеустрою, що забезпечить еколого-економічне обґрунтування сівозмін та впорядкування угідь.

    (відповідальні – академік НААН України В.В. Снітинський, чл.-кор. НААН України Г.М. Седіло; директор Департаменту агропромислового розвитку ЛОДА).

  4. Звернутись до Мінагрополітики України з пропозицією прискорити завершення обговорення Закону України «Про обіг земель сільськогосподарсь¬кого призначення» з врахуванням необхідності спрощення юридичної проце¬дури передачі в оренду земельних ділянок, у т. ч. державної та комунальної власності, та розроблення механізму консолідації земель для оптимізації сільськогосподарського землеволодіння та землекористування (раціональні розміри землекористувань, ліквідація черезсмужжя, вкраплень тощо).

    (відповідальні – академік НААН України В.В. Снітинський, директор Департаменту агропромислового розвитку ЛОДА).

  5. За участі профільних установ ЗНЦ розробити регіональну Програму комплексного використання нетра¬диційних джерел органічної речовини (сапро¬пель, торф, осад стічних вод тощо) як агрохімічних засобів у сільськогосподарському виробництві.

    (відповідальні – чл.-кор. НААН України Г.М. Седіло; проректор з наукової роботи ЛНАУ В.І. Лопушняк, директор Департаменту агропромислового розвитку ЛОДА, директор ЗНЦ О.Д. Зинюк).

  6. Створити робочу групу у складі представників Львівського національного аграрного університету, Національного університету «Львівська політехніка» з розробки нових видів комплексних мінеральних добрив пролонгованої дії із за¬даним режимом роз¬чинності на основі агроруд та відходів хімічної промис¬ло¬вості (відходів флотаційних хвостосховищ, целюлозно-паперового вироб¬ництва, деревообробної галузі тощо).

    (відповідальні – чл.-кор. НААН України Г.М. Седіло; проректор з наукової роботи ЛНАУ В.І. Лопушняк,керівник секції хімії ЗНЦ проф. В.Т. Яворський, директор Департаменту агропромислового розвитку ЛОДА, директор ЗНЦ О.Д. Зинюк).

  7. Розширити співпрацю установ НААН України, Мінагропрому України та НАН України з питань наукового забезпечення аграрного виробництва у західному регіоні України - подання спільних грантів, проведення наукових симпозіумів, тематичних конференцій, теоретичних семінарів на базі наукових установ НАН України та НААН.

    (відповідальні – академік НААН України В.В. Снітинський, д.ф.-м.н. Р.О. Влох).

  8. У планах роботи Ради Західного наукового центру передбачити заслуховування та обговорення стану виконання спільних наукових досліджень установами НАН України та НААН .

    (відповідальні – академік НААН України В.В. Снітинський, учений секретар ЗНЦ В.В. Корній; термін виконання – щорічно).

  9. Узагальнити наукові розробки установ ЗНЦ з покращення біологічної та харчової цінності продукції тваринництва і розробити регіональну систему збагачення сировини та продуктів харчування ессенціальними мікроелементами (І, Se, Cr)

    (відповідальні – академік НААН України В.В. Снітинський, академік НААН України В.В. Влізло, чл.-кор. НААН України Г.М. Седіло; чл.-кор. НААН України І.Я. Коцюмбас, академік НАН України А.А. Сибірний, чл.-кор. НААН України Я.І. Кирилів).

  10. Розробити каталог інноваційних розробок установ ЗНЦ і визначити шляхи їх ефективного використання у тваринництві та ветеринарній медицині.

    (відповідальні – академік НААН України В.В. Снітинський, академік НААН України В.В. Влізло, чл.-кор. НААН України Г.М. Седіло; чл.-кор. НААН України І.Я. Коцюмбас, академік НАН України А.А. Сибірний, чл.-кор. НААН України Я.І. Кирилів).

  11. Науково обґрунтувати систему освоєння інноваційних біотехно¬логічних розробок з виробництва БАД, що містять вітаміни, каротиноїди, ессенціальні мікроелементи і домогтися її фінансування за кошти Міністерства аграрної політики та продовольства, а також з інших джерел.

    (відповідальні – академік НААН України В.В. Снітинський, академік НААН України В.В. Влізло, чл.-кор. НААН України Г.М. Седіло; чл.-кор. НААН України І.Я. Коцюмбас, академік НАН України А.А. Сибірний, чл.-кор. НААН України Я.І. Кирилів).

  12. Ухвалу Ради Західного наукового центру надіслати в обласні адміністрації західного регіону для використання у роботі над проблемами розвитку агропромислового комплексу.

    (відповідальний – учений секретар ЗНЦ В.В. Корній).

Концепція розвитку НАН України на 2014-2023 роки
Мапа сайту
Розширена мапа сайту
Новини та події
Вітаємо колектив Львівського національного університету імені Івана Франка з 360-літтям університету!
Присуджено Державні премії України в галузі науки і техніки 2020 року
Запрошуємо на міждисциплінарний семінар Обрії науки
Погода

волог.:

тиск:

вітер:

волог.:

тиск:

вітер:

волог.:

тиск:

вітер:

волог.:

тиск:

вітер:

волог.:

тиск:

вітер:

Календар
Календар свят і подій. Листівки, вітання та побажання
Західний науковий центр
Національної академії наук України та
Міністерства освіти і науки України
79007, м. Львів, вул. Матейка 4
e-mail: zncnan@mail.lviv.ua, znc@ukrpost.ua
Тел./факс: (032) 297-07-74